До середини XX століття поліомієліт належав до переліку найстрашніших інфекційних захворювань на нашій планеті. Сотні тисяч дітей помирали від цієї хвороби, багато з тих, хто захворів, залишались паралізованими на все життя. Довгий час науковці шукали можливість подолати поліомієліт, а вдалось це ньюйоркцю Джонасу Солку. Він вперше у світі винайшов вакцину від поліомієліту та настільки вірив у результат, що зробив щеплення спочатку собі й своїм трьом дітям. Саме Джонасу Солку завдячують життям та здоров’ям мільйони дітей. Дізнайтесь більше про життєвий шлях вірусолога на i-new-york.
Освіта та родина Джонаса Солка
Джонас Солк народився у Нью-Йорку 28 жовтня 1914 року. Його батьки мали єврейське коріння та переїхали до США з Польщі. Родина мешкала у Східному Гарлемі. Джонас мав двох братів. Батько працював кравцем і робив все для того, щоб його діти мали змогу навчатись та здобути гарну освіту.
Джонас навчався у Нью-Йоркському коледжі, де здобув ступінь бакалавра. У цей період він зацікавився медициною та вирішив стати лікарем. Молодий хлопець шукав не заробітків, а зацікавився науковими дослідженнями та став студентом медичної школи Нью-Йоркського університету.
У 1939 році Джонас Солк здобув докторський ступінь з медицини та був направлений на інтернатуру, яка тоді тривала два роки. Закінчивши її, він залишив медичну практику і присвятив своє життя науковому пошуку.
Щодо особистого життя, то після університету Джонас одружився з Донною Ліндсей, донькою стоматолога з Нью-Йорка. У пари народилось троє синів. Шлюб тривав майже тридцять років. Вдруге Солк одружився з французькою художницею Франсуазою Жило.
Дослідження у сфері вірусології та перемога над поліомієлітом
З 1941 року Джонас Солк почав поглиблено вивчати віруси. Ця сфера у медицині у той час була дуже мало досліджена, а вірусні епідемії та пандемії залишали людство безпорадним. Власне, навіть термін «вірусологія» запровадив Солк. Через два роки інтенсивної роботи він створив ефективну вакцину проти грипу. Наприкінці Другої світової війни її почали використовувати в армії не лише США, а й союзних країн.
Найбільшим науковим здобутком Джонаса Солка стала перемога над поліомієлітом. Тоді це захворювання вражало сотні тисяч дітей щороку. Більшість із них не виживала. Від наслідків перенесеної в дитинстві хвороби у дорослому житті страждали письменник Артур Кларк, кінорежисер Френсіс Коппола, скрипаль Іцхак Перлман та президент США Франклін Рузвельт. У 1948 році Національним фондом дитячого паралічу були виділені кошти на дослідження вірусу поліомієліту.
До цього проєкту долучився Джонас Солк. Він вирішив не лише вивчити та описати підступний вірус, а й створити вакцину для запобігання захворюванню. Науковцю вдалось виділити вірус, знешкодити його, використовуючи формалін, та створити вакцину на основі отриманого матеріалу. Ідея полягала у тому, що інактивовані віруси здатні були стимулювати вироблення власних антитіл без розвитку хвороби.
Солк був упевнений в успіху створеного продукту. Тож після випробувань у лабораторії, зробив щеплення новою вакциною собі та власним дітям. Ретельні дослідження тривали три роки й врешті 12 квітня 1955 року вакцина проти поліомієліту була представлена світові. За словами її винахідника, вакцинація, проведена двічі, мала призвести до утворення захисних антитіл у 90% випадків. Якщо ж ввести її тричі, то антитіла будуть присутні у 99% пацієнтів.
Фармацевтичні компанії погодились на її виробництво. При цьому Солк наполіг, щоб усі вакцини тестувались на безпеку також і в його лабораторії. Науковець вважав себе відповідальним за якість препарату.
Масова вакцинація від поліомієліту
Перша масова вакцинація була проведена навесні 1954 року у межах клінічних досліджень. У них взяли участь 750 тисяч дітей, а ще півмільйона були вакциновані добровільно. Коли через рік ефективність препарату підтвердилась, він був запущений у масове виробництво та використання.
Кампанія з масової вакцинації дітей від поліомієліту у США розпочалась у 1956 році. Минуло п’ять років і рівень захворюваності знизився на 96%. Такий дивовижний результат став справжньою сенсацією для світової спільноти. Джонас Солк став героєм, який зміг врятувати світ від епідемії поліомієліту.
Відтоді вакцину почали використовувати у країнах Європи. У США до 1969 року було щеплено приблизно половину дітей, а захворюваність на поліомієліт продовжувала зменшуватись. За свою розробку Джонас Солк був нагороджений:
- премією Ласкера (аналог Нобелівської премії в США),
- премією Коха,
- Медаллю Свободи,
- Золотою медаллю Конгресу США,
- французьким орденом Почесного легіону та багатьма іншими відзнаками.
Єврейський університет в Єрусалимі запросив науковця на посаду почесного професора. З 1951 по 1963 Джонас Солк був радником з вірусних захворювань при ВООЗ. Та головною нагородою для науковця стала можливість працювати у Каліфорнійському університеті. У 1963 році у ньому створили окремий інститут, який очолив Солк.
Варто зазначити, що винахідник не запатентував свій винахід. Солк міг би стати мільйонером, але жив з родиною на 25 тисяч доларів річної платні. Він не прагнув отримати від вакцини прибуток, а зробив усе, щоб максимально поширити її у світі.
Масове застосування препарату з 1956 по 1961 рік серед дітей, схильних до інфекції, знизило захворюваність на 96%. Згодом його замінили на вакцину Сейбіна, що була більш досконалою, але це не зменшило важливість досягнення Солка. У 1991 році ВООЗ оголосила, що в країнах Європи та у США поліомієліт переможений. В Африці та Азії захворюваність також знизилася завдяки кампаніям з масової вакцинації.
Подальші дослідження та кінець життя науковця
Після грандіозної перемоги над поліомієлітом, Джонас Солк почав займатись дослідженням таких хвороб, як розсіяний склероз та онкологія. Дослідник вивчав шляхи поширення вірусів та зробив значний внесок у розвиток вірусології. Коли його питали, чи хотів би він жити, насолоджуючись славою, або тихо працювати, то науковець впевнено обирав друге.
З середини 1980-х років Джонас Солк працював над вакциною проти СНІДу. Він вважав це справою свого життя. До 1995 року Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів дозволило проведення досліджень препарату «Remune», створеного на основі частин убитого вірусу. Проводили їх уже після смерті науковця.
Крім того, науковий інститут під керівництвом Солка займався розробкою вакцини від онкологічних захворювань. Вірусолог був упевнений в успіху цього проєкту, але завершити розпочате не встиг. Робота в цьому напрямку продовжується нині. Інститут, що працює у Каліфорнії, був названий на його честь. Його іменем також назвали престижну премію, засновану фондом «Dimes» для видатних дослідників-вірусологів.
Джонас Солк пішов з життя 23 червня 1995 року на 80-му році життя від серцевої недостатності. За чотири дні до смерті вірусолог написав у блокноті про те, як можна застосувати свої вміння чи дозволити іншим їх використовувати задля покращення життя людства у подальшому. Саме це було головною метою його життя, якої йому вдалося досягти.