Пола Ґудмана сміливо можна назвати тою людиною, яка сама собі створила репутацію. Письменник, філософ, критик, драматург, психолог – список його занять можна перелічувати до нескінченності і він всюди відзначився. Золотого правила щодо “менше, але краще” для нього просто не існувало. З численного доробку популярним Ґудмана зробила книга Growing Up Absurd. А свою діяльність Пол проводив під егідою анархізму, що і пропагував у суспільстві. Його поглядами захоплювались, а згодом засуджували, чоловік був бажаним та водночас непроханим гостем на всіх заходах, а характер філософа став таким же суперечливим, як і його висловлювання. Тож ким насправді був Пол Ґудман? Дізнаємось у цій статті на сайті i-new-york.com.
Письменник, критик і філософ
Пол Ґудман здобув те, що називається впізнаваність у вузьких колах. А коли мова йде про Нью-Йорк, то це коло видається не таким вже і вузьким. Саме тут у 1911 році народилась людина багатьох ролей – письменник, психолог, мислитель, літератор, викладач та улюбленець молоді. Пол зростав у єврейській родині, яка, хоч і не була шалено багатою, проте вважалась заможною. З самого дитинства його оточенням були переважно жінки. Оскільки батько покинув сім’ю ще до народження хлопця, Ґудману залишалось надіятись на тіток і сестру, які його і виховали. А мати Пола забезпечувала дітей, тож весь час була на роботі. Любов до творчості майбутній філософ відкрив ще у середній школі. Саме тоді й визначилось його спрямування, адже він полюбив усі гуманітарні науки. Хоч передбачити професію Ґудмана було неможливо, але й в дорослому віці він не зупинявся на чомусь одному. А у шкільні роки перше, що його привабило, – це письменство.
Пол випробовував себе у письмі, вчився на відмінно й обрав City College of New York. Там його спеціалізацією була класична література, а ще Ґудман взяв філософію для додаткового вивчення. У студентський період почалось те, що супроводжувало Пола усе життя. А мова йде про жагу до знань та відкриттів. Юнак мав власну думку щодо усіх суспільних процесів й не боявся її висловлювати. А поки така жага до змін не вилилась у щось серйозне, Ґудман все більше занурювався у письменницьку діяльність. Він закінчив коледж й подорожував різними університетами у пошуку цікавих курсів та викладачів. Його вірші й оповідання часто йшли у шухляду, тож, коли з’являлись пропозиції щодо роботи, він з радістю погоджувався. Так Пол почав займатись викладацькою діяльністю, дописувати у різні видання, писати п’єси та відкрив у собі критика. А такі різні професії лише розширювали погляди й коло спілкування Ґудмана.
Хоч найбільшим захопленням Пола завжди було письменство, він відкрив для себе ще багато цікавого. Так, коли людям потрібно було почути оригінальну думку з будь-якої теми, вони знали до кого звернутись. Ґудман читав лекції й відвідував вечірки таких самих мислителів, як він, займався дисертацією та досліджував галузь психологічних наук. Здавалось, що не існує такої теми, про яку він не міг би висловитись. Пол Ґудман став відомим серед нью-йоркської публіки і пишався кожним статусом, який йому приписували, однак справжній успіх був ще попереду.
Growing Up Absurd
До 1960 року Пол Ґудман встиг себе зарекомендувати і в спільноті письменників, і філософів, і психологів та критиків. Попри це його ніколи не покидало відчуття невдоволення щодо власної діяльності. Серед численних творів, лекцій та висловлювань не знайшлось того, що б закріпило за ним місце в історії. Ба більше, його думки часто вважали дивними, адже чоловік сповідував анархізм, сперечаючись з усіма й всім. Свою правоту перед суспільством Пол зміг утвердити у 1960 році, коли до нього надійшло чергове замовлення на публікацію. Цього разу від філософа просили висловитись щодо проблеми злочинності неповнолітніх. Проте видання не уявляло, яку думку принесе Ґудман у соціум.
Філософ виконав завдання й написав працю на обрану тему. Однак чоловік не був би собою, якби не вразив усіх навколо. Після того як замовник відмовився публікувати готовий рукопис Пола, за нього взялось інше видавництво, яке представило книгу Ґудмана. Саме так світ побачив його найвідоміше творіння – Growing Up Absurd. У найкращих традиціях анархізму філософ заперечив всю освітню систему й представив власне бачення, яке зараз називають утопічним. Проте для студентів у 1960-х роках ця книга стала культовою і Пол Ґудман отримав бажаний успіх. Growing Up Absurd здобула статус бестселера і її назвали Біблією руху New Left. А все тому, що погляди автора відгукнулись молоді, яка тоді виступала за зміну суспільних норм. Учасники руху вимагали розширення прав для різних меншин, свободу інакомислення, припинення збройних конфліктів і т.д. І це було тим, за що завжди боровся Ґудман.
Феномен успіху цієї книги полягає в тому, що до філософа прислухались студенти, які знайшли в ньому опору з дорослого світу. Пол Ґудман списав проблему злочинності на те, що світ не пропонує молоді гідного майбутнього. І цей провал системи він описав на прикладі різних сфер життя. На думку чоловіка, ті, хто не вписуються у суспільне бачення, залишаються відкинутими. А такий досвід, попри його болючість, є набагато ціннішим для вивчення, ніж звичний навчальний план. Ну а розв’язанням проблеми є реформування освітньої системи так, щоб врахувати потреби кожного. А це створення локальних закладів, індивідуальна програма, варіативність досвіду та можливість обрати життєве пізнання замість шкільного. Ґудман висловив думки студентів, серед яких панувала непокора, бажання до змін й нерозуміння системних принципів.
Досягнення Ґудмана
Growing Up Absurd принесла славу Ґудману, проте була не єдиним його досягненням. Усе своє життя Пол присвятив захопленню дитинства – роботі письменника. І якщо спершу його праці залишались невідомими, то згодом видавництва звернули увагу на наполегливого поета. А він писав і поезію, і прозу. У численних творах можна помітити зовсім іншого Ґудмана, якого рідко хто б асоціював з ексцентричним філософом. Чоловік відкривав свої почуття на папері і тому його вірші звучать надзвичайно інтимно. У них він звертався до Бога, навіть якщо не до кінця уявляв цю релігійну концепцію. Пол також роздумував над власною орієнтацією та проблемою її прийняття суспільством.
У 1941 році письменник зміг опублікувати свою першу збірку поезій, а через рік дебютував з романом. Відтоді він чи не щороку старався нагадувати про себе якимось виданням. Дещо сприймалось краще, як от: Communitas, The Empire City, The Politics of Being Queer, а щось залишилось поза увагою публіки. Особливість Ґудмана полягає в тому, що він не керувався суспільною думкою, а лише власними переконаннями. Саме тому він і зміг створити корисний посібник з міського планування чи видати есе, яке стало підтримкою для чоловіків різної орієнтації.
Численні роздуми Пола неминуче звели його з галуззю психології. Чоловік надавав особисті консультації й проводив групові заняття, виступав з лекціями та сміливо озвучував власні думки. Так він познайомився з Фріцем Перлзом та Лаурою Перлз, з якими написав книгу Gestalt Therapy. Вона була опублікована у 1951 році й стала зачинателькою однойменного напряму у психології. Тож те, що ми зараз чуємо від багатьох психологів, є творінням Пола Ґудмана, який долучився до дослідницької групи.
Ще одним захопливим заняттям для чоловіка була критика. Здавалось, що він мав власну думку щодо усіх процесів на світі. Ба більше, філософ вимагав й від інших цього бачення. Політика, освіта, психологія, література й ще багато всього не залишилось поза увагою Ґудмана. Він з радістю дописував у різні видання, їздив з лекціями навчальними закладами, виступав на вечірках та зібраннях. І якщо навіть його погляди вважали хибними, чоловіка все одно запрошували висловитись, щоб почути альтернативну думку. Ну а Пол у цій справі зумів спрогресувати, адже перейшов від голосних суперечок до конструктивної критики з готовим розв’язанням проблеми.
Суперечлива особистість
Прагнення до різноманіття не обійшло Пола Ґудмана й у характері. Так, чоловік славився своїми суперечностями. Попри те, що його виховали жінки, у дорослому віці він не вирізнявся особливою приязністю до них. Пол був двічі одружений й мав трьох дітей, проте усі його висловлювання применшували можливості жінок у світі. Якщо він досліджував якесь питання, то розв’язував передусім проблеми чоловіків. Ба більше, Ґудман сміливо заявляв про свою бісексуальність і його партнерки мирились з концепцією вільних стосунків. А парадокс полягає в тому, що, хоч Пол і не надто цінував жінок, проте він все ж ініціював обидва свої шлюби й старанно виконував роль чоловіка та батька. Тож діти запам’ятали його найкращі риси. Він проявляв турботу та увагу, співпереживав усім невдачам та радів кожному досягненню. А двоє дочок й син перейняли науку батька та підтримували погляди філософа.
Уявлення про характер Ґудмана неможливо скласти лише зі слів його дітей. Якщо для них він був найдобрішою людиною, то є багато тих, з ким охоче конфліктував чоловік. Так, філософ не пропускав жодної дискусії. А під час обговорення він часто зривався на крик, до останнього доводив свої погляди й зневажав думку колег. А коли не помічав захвату зі сторони однолітків, то шукав юних слухачів, для яких був кумиром. Пол любив бути в центрі уваги і не втрачав можливості позалицятись до чоловіків чи жінок. Флірт був частиною його манери спілкування, тож його завжди вважали харизматичним співрозмовником. А найбільша таємниця полягає в тому, яким насправді був Ґудман. Хтось описує його як відкриту людину, інші ж відзначають, що він був самітником.
Немало суперечок Пол спричинив і своєю творчістю. Його називали псевдоінтелектуалом та нарікали на примітивний стиль письма. А філософ захищав своє бачення, пояснюючи це прагненням максимально точно та зрозуміло пояснювати складні речі. Ба більше, його ніскільки не ображала критика, адже він звик йти проти натовпу. Оскільки Ґудман був анархістом, то корисною рисою стала його наполегливість. Він не відступав від свого попри численні звільнення, громадський осуд, насмішки щодо орієнтації та інші перепони. Щоб довести власну правду, філософ навчився протистояти світу.
