Увесь світ дізнався про Ганью Янаґігару після гучного тріумфу книги A Little Life. Ця історія так вразила читачів, що вони не змогли залишитись на її сторінках й взялись шукати авторку бестселера. А нею виявилась жінка, чиє життя не менш цікаве, ніж розповіді, які вона пише. Ганья чудово поєднує написання книг, роботу у нью-йоркському глянці, численні інтерв’ю, публічні заходи та подорожі. Жінка вже давно вирішила, що її письменницька діяльність не обов’язково повинна бути єдиною справою. Саме тому фанати книг Янаґігару мають можливість познайомитись з авторкою багатьох ролей свого життя. А зробити це можна у цій статті на сайті i-new-york.com.
Мандрівне дитинство
Ганья Янаґігара народилася у 1974 у Лос-Анджелесі й це, мабуть, єдина стабільна річ, яку можна сказати про її дитинство. А все тому, що письменниці пощастило провести юні роки надзвичайно весело й захопливо. І незмінним фактом для маленької Ганьї завжди було те, що на неї знову і знову чекала нова подорож. Тож, народившись у сонячній Каліфорнії, Янаґігарі не довелось там затриматись. Батько Ганьї був лікарем й дослідником, а мати займалась творчістю. І обидвоє були легкі на підйом. Переїзди родини здебільшого були пов’язані з роботою тата, проте і з жагою до нових міст та місць теж. Лос-Анджелес, Техас, Гонолулу, Нью-Йорк, Балтимор – сім’я Янаґігарі була не з тих, хто переїжджав один чи два рази, мандрівки стали способом життя. Тож юна Ганья змалечку спостерігала за новими краєвидами та людьми. І такий досвід як позитивно, так і негативно вплинув на письменницю. А єдиним місцем, куди з радістю могла втекти Ганья стали Гаваї, які були рідним домом для усієї її сім’ї.
Батьки Ганьї сміливо змінювали локації й користувались цим самим принципом у виховані дочки. Саме тому майбутній письменниці вільно дозволяли досліджувати різні сфери життя. Мама й тато не мали жодних упереджень щодо творчих професій, що Янаґігара згадувала з вдячністю у майбутньому. Першим захопленням дівчини була художня справа і батьки з усією серйозністю взялись за це діло. Так, наприклад, тато запросив Ганью до патологоанатома, щоб вона могла повправлятись у портретному жанрі. Попри очікування сім’ї щодо кар’єри художниці, зовсім скоро дівчина відкрила інше захоплення. Їй завжди подобалось щось придумувати й записувати, а в старшій школі вона знайшла вчителів й курси, які їй допомогли у цій справі. Хоч дитинство Ганьї – це були суцільні мотелі та постійна зміна локацій, проте вона все ж затрималась в Гонолулу, де здобула освіту.
Перші кроки дорослого життя Ганья Янаґігара вирішила робити у Нью-Йорку. Саме сюди переїхала дівчина після закінчення Smith College. У мегаполісі їй довелось тіснитись в одній квартирі з друзями, ночувати на канапі у вітальні та шукати роботу, яка їй би подобалась та забезпечувала усі потреби. Спершу Ганья влаштувалась консультанткою у книжкову крамницю, далі спробувала себе редакторкою у видавництві та зрештою зрозуміла, що зовсім не компетентна у цій сфері. Тоді ще Янаґігара не знала, що її успіх буде пов’язаний саме з письменством та видавничою справою.
Королева емоцій
Коли робота Ганьї у видавництві не сподобалась ні їй, ні керівництву, вона почала шукати інші варіанти. Спробувавши стартапи у різних сферах, жінка все ж змогла знайти стабільну роботу, яка їй сподобалась. Так вона стала редакторкою Condé Nast Traveler. І хоч її влаштовувала ця посада й оточення, але вдома вона писала розділи для своєї дебютної книги. І у 2013 році письменниця представила The People in the Trees. Цю книгу Ганья готувала, здавалось, усе своє життя, адже почула ідею для неї, ще коли була дитиною. А натхненником її дебюту став Даніел Гайдушек, на прикладі якого Янаґігара розглянула не одну моральну дилему людства. Письменниця відразу ж дала зрозуміти публіці, що не писатиме легких творів чи популярних тем. І якщо критики оцінили роман Янаґігари, то читачі не поспішали скуповувати наклад.
У своїй першій книзі Ганья ніби випробовувала емоції людей. В другій же роботі вона дала волю усім ідеям. І це спрацювало. У 2015 році вийшов роман, який зробив Янаґігару відомою. A Little Life змінив життя письменниці й зробив те ж саме з багатьма читачами по всьому світу. А ще ця книга утвердила за авторкою звання королеви емоцій, адже вона змусила плакати, співпереживати, радіти, сумувати величезну аудиторію. У центрі сюжету опинились четверо друзів, один з яких береже в собі жахливу травму. Коли читачі беруться звинувачувати Ганью, що вона несправедливо поступила з персонажами й жорстоко повелась з фанатами твору, письменниця відповідає, що лише розповіла історію дорослого життя. Від публікації деяких розділів Янаґігару відмовляла навіть її редакторка, проте жінка наполягла на своєму варіанті. Саме тому роман викликав такий резонанс, стільки емоцій й утвердив літературний вплив Ганьї.
Письменниці знадобилось ще чимало часу, щоб історія A Little Life повністю відпустила її. І сталось це у 2022 році, коли вона опублікувала свою наступну книгу – To Paradise. Третій роман письменниці став черговим бестселером і вже чіткіше сформував обличчя Янаґігари для публіки. У ньому авторка подорожує різними версіями Нью-Йорка і, як завжди, пропонує зворушливі історії, складні питання та неможливі життєві дилеми. Цікаво й те, що у ньому Ганья передбачила пандемію. Перші розділи книги були написані ще до спалаху коронавірусу, тож Янаґігара надзвичайно здивувалась такій точності. Проте себе письменниця не вважає пророком, а більш реалістично сприймає життя. І попри те, що всі її книги отримали схвальні відгуки, престижні премії й любов читачів, вона не змінює свою рутину, де в неї є ще одна робота.
Редакторка глянцю
Оселившись у Нью-Йорку, Ганья Янаґігара поставила перед собою мету підкорити це місто. Відома авторка не може похвалитись стрімким успіхом чи щасливим випадком, який її привів до слави. Проте її перевагами є впевненість й наполегливість, які й утвердили письменницю у мегаполісі. Так, перші спроби знайти роботу виявились для жінки не надто вдалими. Хоч її прийняли працювати і в книжковий магазин, і у видавництво, вона швидко зрозуміла, що не відповідає вимогам цієї сфери. Оцінивши свої можливості, вона покинула одну редакторську посаду заради іншої. І першим, великим та стабільним успіхом у Нью-Йорку для Ганьї став журнал Condé Nast Traveler. Він запропонував їй роботу у сфері моди й подорожей, а це була ідеальна пропозиція для тої, яка все життя провела у мандрах та спостерігала за творчими пошуками батьків. Жінка змогла поєднати обидва свої захоплення – подорожі та письмо. Під час робочих поїздок вона відвідувала безліч країн, а потім дописувала про це на сторінках журналу. Ба більше, в компанії вона змогла знову закохатись у редакторську справу, про яку й забула думати.
У 2015 році вийшов гучний роман письменниці й вона звільнилась з видання. Коли всі думали, що Ганья присвятить увесь свій час книгам, вона зуміла здивувати. Янаґігара влаштувалась працювати заступницею редактора вже в інший модний журнал – T: The New York Times Style Magazine. Хоч усі ставили питання щодо доцільності такого рішення, жінка була впевнена у ньому на 100%. По-перше, вона любила редакторську справу й щодня з радістю йшла на роботу. По-друге, авторка не могла жити лише на гонорар за книги. Ну а ще робота у глянці дозволяла їй відчувати цей світ та усе навколо. Згодом Ганья отримала підвищення й очолила журнал T як головна редакторка.
Окрім всіх переваг й необхідності у додатковому заробітку, письменниця не могла відмовитись від журналу через власну прихильність до цієї сфери. Так, вона змалечку спостерігала, з яким трепетом мама комбінувала різні речі та яку красу створював батько. Вони її надихнули власною естетикою, яку Ганья змогла зберегти та розвинути. Їй також чудово вдавалась редактура у модній сфері. Тут вона відчула себе корисною й компетентною. Ну а ще щоденна робота додала стабільності у її графік письменниці. І не варто забувати, що Янаґігара однаково добре реалізувалась в обох професіях.
Особистість Ганьї
Щоб описати чийсь характер найкраще підійде фраза “Усі ми родом з дитинства”. Не стала виключенням і Ганья Янаґігара, яка мала надзвичайно активну та цікаву юність. Важливу роль у тому, ким зараз є письменниця, відіграли батьки. Так, вони заохочували доньку до творчості, відкритості, пошуку своїх уподобань. Водночас Ганьї з багатьма ситуаціями доводилось справляти самій, адже її батьки були не надто сентиментальними. Такою себе вважає й авторка. Хоч вона пише надзвичайно чуттєві книги, жінка також має холодний розум, щоб не вестися на маніпуляції читачів. Янаґігара сміливо відстоює своє право писати про будь-які теми й виробила звичку не читати жодних рецензій. Для письменниці процес створення книжки є радше систематичною роботою аніж поривом натхнення. Якщо вдень вона працює у журналі, то щодня ввечері пише. І цю рутинну ніщо не може змінити.
Ганья обожнює проводити час у себе вдома. Саме там вона може відсторонитись від усього світу та творити. А найкращим письменницьким періодом жінка називає пандемію, яка дозволила їй більше часу бути у квартирі. Хоч Янаґігара і живе в Нью-Йорку, проте не покидає думок кудись помандрувати. А місцем її сили є Гаваї, куди періодично втікає авторка. Мегаполіс подарував Ганьї чимало друзів, які є її відображенням. Колеги описують жінку як стриману та водночас щиру, прямолінійну й глибоку, товариську та сміливу людину. Вона поєднує багато різноманітних якостей, які проявляються у кожній з її робіт. Проте життя навчило авторку не будувати ілюзій, а існувати у реальності. Тож це Ганья і транслює світу.
