Мабуть, немає такої людини у світі, яка б не чула про знаменитий Бродвей. Ця театральна мекка стала найпопулярнішою. І якщо туристи чи гості міста прагнуть потрапити на різноманітні шоу, то Стівен Сондхайм багато років дарував людям цю можливість. Талановитий американський композитор та автор текстів усе своє життя присвятив театру. І за це його ім’я стало одним із тих, яке згадують, коли говорять про розвиток Бродвею. Чоловік дивував, надихав та змінював нью-йоркську сцену. Він став гуру для своїх колег та послідовників. А його геніальність була відзначена найпрестижнішими преміями – Tony, Grammy, Oscar, Pulitzer Prize. Тож у цій статті на сайті i-new.york.com ми розглянемо усі заслуги Сондхайма.
Логіка мистецтва
Рідним містом Стівена Сондхайма є Нью-Йорк. Тут композитор народився у заможній єврейській сім’ї. Хоч його батьки були творчими й підприємливими, проте вони не стали для Стівена прикладом. Мама займалась дизайном одягу, а тато виготовляв її моделі. Тож до 10 років дитинство Сондхайма можна було назвати відносно спокійним. Його незмінною компанією були кухарі, няні й викладачі, які добре опікувались хлопцем. А брак уваги батьки компенсували численними заняттями. Тож Стівен добре навчався у школі й мав багато хобі. У досить ранньому віці одним із них стала музика. Юнак вправно грав на фортепіано, чим із задоволенням хизувалась родина на всіх застіллях.
Хоч Сондхайм ніколи не міг похвалитись турботою своїх батьків, проте, коли йому було 10, вони розвелись й це все змінило. Мама хлопця затаїла обіду на колишнього чоловіка, а усі претензії доводилось вислуховувати Стівену. Проте у запальному характері жінки знайшлась одна перевага для майбутнього композитора. Оскільки вона була творчою натурою, то прагнула перебувати у товаристві таких самих людей. Тож мати Стівена завжди тягнулась до знаменитостей. Вже після розлучення їй вдалось потоваришувати з сім’єю Гаммерштейнів. І це було неабиякою вдачею для її сина. Після численних подорожей по різноманітних навчальних закладах він нарешті отримав стабільне життя в окрузі Бакс. А приємним бонусом стало, звичайно ж, сусідство з Гаммерштейнами. Відтоді відомий драматург Оскар Гаммерштейн II став для Сондхайма наставником й другим батьком, його син – справжнім другом, а сім’я подарувала любов.
Юний Стівен мав безліч захоплень й талантів. Він обожнював дивитись фільми, читати книги, займатись музикою, вивчати математику й розгадувати головоломки. Оскар допоміг хлопцеві об’єднати усі вміння в одну справу й познайомив його з театром. А коли Сондхайм показав драматургу свою першу постановку про шкільне життя, тоді почалось справжнє навчання. Стівен гідно витримав критику Гаммерштейна й слухав усе, що казав наставник. Саме тоді хлопець відкрив для себе логіку мистецтва. Він зрозумів, що натхнення не таке вже й важливе, коли ти наполегливо працюєш й розбираєш музику на частини. З такими знаннями й завзяттям Сондхайм вступив до Williams College, де його викладачем став Роберт Барроу. А він лише підтвердив те, що основи написання музики й текстів можна вивчити й відточити до ідеалу. Тож Стівен відкинув усю романтизацію композиторської справи й зосередився на технічній частині. І це принесло результат, адже юнак закінчив коледж зі значними успіхами й отримав стипендію. Він продовжив свій ріст вже з іншим вчителем – Мілтоном Беббіттом, а згодом взявся за найскладнішу справу – пошук власного шляху.
Шалений успіх
Після закінчення університету Стівен Сондхайм, як і всі початківці, шукав, де б застосувати свої знання. Хоч його мрією була театральна сцена та Бродвей, спершу він погоджувався на різні проєкти. Так, чоловік працював над телесеріалами та фільмами, створював кросворди для нью-йоркських видань й напрацьовував портфоліо. Його дебютною роботою стала вистава Saturday Night. Хоч вона мала перспективи на Бродвей, проте залишилась лише першим досвідом у доробку Сондхайма. А от друга спроба стала вирішальною для композитора. Тож кар’єру Стівена можна назвати стрімкою. У свої 24 він представився Бродвею й залишився там на довгі роки. У 1954 році Сондхайм взявся писати тексти пісень для West Side Story. А у 1959 році зробив те саме для Gypsy. Це було неабияким досягненням, проте композитор так не вважав. Він прагнув писати музику більше ніж тексти, а в ідеалі робити те і те. Однак не все дається відразу, що йому й казав Гаммерштейн.
Вже у 1962 році Сондхайму вдалось написати музику і слова для постановки A Funny Thing Happened on the Way to the Forum, після якої він працював лише у такому форматі. І усі проєкти, до яких долучався композитор, були успіхом Бродвею. Однак справжньої уваги від критиків й колег чоловік зазнав у співпраці з режисером Гарольдом Прінсом. Крізь роки цей дует здобув славу одного з найкращих в історії головної театральної сцени Нью-Йорка. Партнери чудово розумілись й не втручались у роботу один одного, а лише підтримували будь-які ідеї. Ця співпраця мала на меті не лише створити щось популярне, але й підняти рівень бродвейських постановок. І свобода поруч з майстерністю та гідним мотивом ідеально спрацювала. Перша робота – Company здобула Tony Awards, наступна – Follies – ще 7 таких самих нагород. Такими ж успішними стали й A Little Night Music, Pacific Overtures та Sweeney Todd.
А от Pulitzer Prize Стівен Сондхайм зумів здобути разом з іншим своїм колегою – Джеймсом Лапіном за постановку Sunday in the Park with George. В кар’єрі композитора було ще безліч успішних проєктів, за які він отримав найвищі нагороди, похвалу експертів та увагу видань. А вправність чоловіка доводять не лише касові вистави на Бродвеї, але й те, що його музика стала відомою поза театральною сценою. Так, на рахунку автора декілька хітів, написаних для фільмів. Найвідомішою стала композиція Sooner or Later, за яку Сондхайм одержав Oscar. Ну а ще його роботи неодноразово отримували нове життя чи то на іншій сцені, чи на екрані. Легендарними екранізаціями стали West Side Story та Sweeney Todd: The Demon Barber of Fleet Street.
Творчий стиль
Творчий потенціал Сондхайма відкрив Оскар Гаммерштейн II. Він став для композитора першим наставником та батьківською фігурою. Саме тоді Стівен почав досліджувати власні можливості та театральну сферу. Коли Оскар дав йому завдання з чотирьох робіт, той закінчив його у свої 22. А поміж тим Сондхайм занотовував кожне слово викладача та вивчав усі його думки. Вже у підліткові роки юнак знав майже все про те, як працює театр. Він отримував як теорію, так і практику. А у 17 Стівен потрапив за лаштунки роботи Гаммерштейна, що ще більше надихнуло його. Тож, коли довелось вступати до коледжу, Сондхайм міг похвалитися неабиякими знаннями від знаменитого наставника. Якщо Оскар познайомив хлопця з основами своєї роботи, то далі Стівен намагався зрозуміти, чим мистецтво є для нього. І йому пощастило зустрітися з викладачами, які максимально раціоналізували творчий процес. Це було те, як відчував музику і сам Сондхайм.
Основу творчості композитора становило те, що він називав приборкуванням хаосу. Хоч Стівен ще з дитинства займався музикою та любив складати різноманітні тексти, проте завжди мав математичний склад розуму. І він неабияк здивувався, коли зрозумів, що створення композиції – це як вирішувати логічну загадку. А в цьому він був дійсно вправний, тож досяг успіху й у творчості. Сондхайм багато практикувався та розкладав кожен твір, тему й завдання на окремі частини. Коли ж пазли у його голові ставали на свої місця, він створював щось гідне уваги. Чоловік структурував мистецтво й так долав безлад на роботі, у житті та сцені.
Сондхайму приписують започаткування нової віхи в історії Бродвею. І це цілковита правда. Стівен не міг собі дозволити розв’язувати легкі задачі, тож повторення досвіду інших було не для нього. Він з вдячністю та повагою згадував науку наставників, однак говорив й про недоліки їх творчості. Саме тому власну кар’єру чоловік будував на принципі новизни. Розважальна функція завжди відходила на другий план у роботах композитора. Через його проєкти глядачі дізнавались щось нове, досліджували різні теми, пізнавали безліч емоцій та вчились мислити по-новому. Вистави Сондхайма були складними й інтелектуальними. І це єдина риса, що їх об’єднувала, адже в іншому автор старався не повторюватись. Для тих, хто прагнув зростати з мистецтвом, Стівен був генієм, для інших же глядачів шоу композитора були цікавим досвідом. Проте колеги, критики й знавці театральної сфери одностайно визнавали велич Сондхайма, який змінив гру.
Непопулярний Сондхайм
Творчість Сондхайма так чи інакше відображала його життя. Хоч композитор ніколи не ставив на сцені нічого автобіографічного, проте у піснях та текстах легко знайти думки автора. Ба більше, чоловік розпочав композиторську справу у відповідь на те, що йому довелось пережити у дитинстві. А його юні роки проходили на самоті. Розлучення батьків, кпини матері, відсутність батька, постійні переїзди не давали жодного шансу на стабільність Стівену. Тож йому доводилось шукати безпечний простір у власних хобі, інших людях та навчанні. Сондхайм досить рано зрозумів, що чіткий графік та рутина є для нього найкращим середовищем. І це він знайшов у творчості, коли на папері можна було записати усі почуття й впорядкувати їх.
У дорослому житті Сондхайм не зраджував своїх традицій. Він залишився інтровертом, який, як не дивно, прагнув компанії. Як казав сам композитор, він обрав театр через почуття єдності з людьми. Чоловік любив спостерігати за процесом підготовки до вистави й за емоціями глядачів від його роботи. Проте свої тексти він писав лише на самоті. А для цього ідеальним місцем був кабінет його нью-йоркської квартири чи заміського маєтку. Там автор повністю поринав у процес творчості, який міг тривати всю ніч або кілька годин. Однак для Стівена важливим був графік, адже чоловік мав знати, що завтра у цей час все залишиться таким самим – він знову буде працювати. Сондхайма абсолютно точно можна було назвати складним й надзвичайно розумним. Він був втіленням своїх проєктів. Стівен дивував журналістів відкритістю, та не розповідав надто багато. Його стихією були гострі й дотепні відповіді, якими він міг заплутати будь-кого.
Коли композитор тільки обирав свій стиль, то одразу ж знав, що не буде мейнстримним творцем. Такі були його вподобання й характер, які він не міг відкинути. І Стівен прийняв це. Хоч він вніс нову віху на театральну сцену й став легендарним автором Бродвею, проте ніколи не вважав себе популярним. Його місія була зовсім іншою аніж здобуття сотні фанів. Сондхайм був новатором, який відстоював власне бачення усе життя. Чоловік вражав своєю багатогранністю, яку більшість не змогла розгадати. А сам про себе Стівен говорив як про юнака, якому так і не вдалось подорослішати. І, попри усі здобутки, він змирився з самотністю у житті та непопулярністю у професії.
