Кіт Гарінг блискавично увірвався у творчий світ Нью-Йорка й назавжди вписав своє ім’я в історію світового мистецтва. Його життя було наповнене яскравими моментами, численними розбіжностями й непідробною здатністю робити все навколо кращим. Художник прожив несправедливо мало, проте зробив цей відрізок максимально цінним. Він говорив за себе й за інших, чим здобув народну любов. А його роботи змінили поняття своєчасності, адже залишаються актуальними досі. Ну а про феномен його особистості й хочеться швидше дізнатись. Далі на i-new-york.
Місто творчості
Кіт Гарінг народився в Редінгу, штат Пенсильванія, провів дитинство у Кіцтауні, а свою творчість присвятив особливому місту в його житті – Нью-Йорку. Без перебільшень можна сказати, що він віддав всього себе мистецтву. А це і не дивно, адже хлопчик зростав у творчій сім’ї, де батько займався створенням мультфільмів. Саме тому перші свої роботи Кіт намалював ще у чотири роки. Хоч художник казав, що всі діти малюють, проте в нього склалися особливі стосунки з образотворчим мистецтвом.
Юнак завжди захоплювався татовою роботою, обожнював переглядати мультики та, звичайно ж, створював їх персонажів. Саме в дитинстві майбутній митець опанував карикатуру та переніс ці вміння у дорослу творчість. З року в рік улюблене заняття не покидало Кіта, хоч він ніколи не замислювався про відповідну професію. Хлопець завжди мріяв працювати у Walt Disney, а вступив до теперішнього Художнього інституту Піттсбурга лише за наполяганням старших. Зовсім скоро він почав працювати в місцевому центрі мистецтв, де відбулась його перша виставка. Проте це лише допомогло хлопцеві усвідомити, що він прагне більшого.
З такими амбіціями Кіт Гарінг відправився у вир всіх подій – до Нью-Йорка. Він переїхав сюди у 1978 році й місто стало осередком його творчості. Саме тут художник продовжив навчання, шукав себе, здобув успіх й провів останні дні своєї яскравої подорожі. Бувши студентом Школи візуальних мистецтв, хлопець винайняв квартиру в Іст-Вілледжі, підробляв на різноманітних роботах та знайшов друзів. Кіт вивчав свої бажання, потреби й уподобання. У мегаполісі він міг не приховувати своєї орієнтації, творчих планів та мрій. Нью-Йорк подарував Гарінгу ідеальне середовище для розвитку. Він з дня в день малював, експериментував зі стилем та досліджував усе, що вважав цікавим. Різноманітні перформанси, танці, декламація поезії, колажі, соціальні заклики – Кіт Гарінг став підтвердженням того, що талановита людина є талановитою у всьому. Він прагнув привернути увагу людей, що й робив за допомогою яскравих банерів, оригінального тексту та провокаційних думок.
І от одного разу доля посміхнулась художнику. Їдучи в метро, Кіт побачив чорну панель, яка ідеально підходила для малювання. Місце було ще не зайняте рекламою й на ньому виявилось дуже зручно малювати. Того ж дня художник побіг до крамниці за білою крейдою і створив свій перший малюнок в підземці. Відтоді Гарінг день за днем, у свята та будні тішив жителів Нью-Йорка своїми роботами. Він зображував прості й зрозумілі сюжети у своєму стилі. Проте вони були наділені особливим вайбом, який став впізнаваним почерком митця. Якщо спершу люди з настороженістю ставились до такого мистецтва, то згодом воно привертало все більше уваги. А це і стало початком великої кар’єри художника.
Успіх художника
Хтось вважає Кіта Гарінга геніальним художником, інші критикують його підхід до роботи, проте його успіх неможливо заперечувати. Хлопець щойно приїхавши до Нью-Йорка, відразу знайшов свою творчу компанію. А до неї входило чимало знаменитостей. Так, Кіт дружив з Енді Ворголом, Мадонною, Жаном-Мішелем Баскією, Кенні Шарфом та іншими відомими творцями. Саме вони відзначали маркетингові здібності Гарінга. Можливо, це був чистий поклик душі, або художник спеціально просував своє мистецтво. У будь-якому разі його тактика спрацювала. Малюючи картини в метро, він приваблював все більше людей, які вже звикли бачити його за роботою. Хтось запитував про сенси, інші критикувати, проте інтерес однозначно був. А цим і скористався Кіт. Хлопець почав розмальовувати ґудзики та постери, які потім роздавав публіці. Його творчість стала масовою і народною, що привернуло увагу ЗМІ. І вже у 1982 році відбулась виставка робіт Кіта Гарінга в галереї Тоні Шафразі.
Хоч про художника всі знали ще задовго до виставки, проте вона підняла його на новий рівень. Після цієї події Кіт Гарінг прокинувся знаменитим, адже відразу ж пішов потік замовлень. Його запрошували галереї Нью-Йорка, він одну за одною відкривав виставки, а декілька штрихів творчості художника прагнули здобути чи не усі. Лондон, Мілан, Амстердам, Мюнхен, Париж – митець жив за шаленим графіком аж до кінця своїх днів. Бієнале Вітні, виставка у Fun Gallery, представлення робіт в галереї Роберта Фрейзера – Гарінг провів понад 50 персональних шоу. Він підписував контракти з відомими брендами одягу, розписував сценічні костюми Мадонни, розробив декорації MTV, малював платівки, банери торгових центрів, сцени фестивалів і т.д.
Слава та шалений успіх завжди мають як позитивні моменти, так і негативні. Попри шалену любов Гарінга до творчості в метро, він припинив це робити. А все тому, що вже у 1984 році люди розкрадали деталі малюнків. Тоді Кіт зрозумів, що його картини почали коштувати надто дорого. Художник завжди виступав проти підняття цін та відмежування простих людей від мистецтва. Саме тому у 1986 році митець відкрив Pop Shop в Сохо. Там продавались футболки, постери, значки та інші речі з творчістю Кіта. Таким чином художник намагався повернути свої роботи публіці. І хоч на нього посипалось чимало критики, проте за успіх доводилось платити.
Особистість Кіта Гарінга
Особистість Кіта Гарінга була не менш цікавою, ніж його творчість. Так, хлопець був вихований надзвичайно слухняним, ввічливим та тихим. Та все змінилось у його підліткові роки, коли він пішов проти всього, що сповідувала його сім’я. І це не дивно, адже юнак мав інші погляди, думки та бачення світу. У свої 17 він вже заробляв кишенькові гроші малюванням, подорожував автостопом та досліджував власні уподобання.
А найкраще його характер розкрився, коли він переїхав до Нью-Йорка. Там він знайшов однодумців, простір для творчості й свободу. Усі митці тоді відпочивали у Club 57, який був абсолютно андеграундним клубом. Кіт Гарінг був тихим, милим, добрим та водночас харизматичним і дуже креативним. Він щоразу вигадував нові ідеї, якими обов’язково ділився з учасниками закладу. Одного вечора він декламував вірші, іншого вже танцював, потім знайомив людей з хіп-хопом і так знову і знову. Фотограф Крістофер Макос згадував, що Кіт був схожий на багатьох інших людей, які шукали в місті свою ідентичність та сенс життя.
Цікавим був досвід Гарінга у метро. Коли він малював картини, то до нього щоразу підходило все більше людей. Художник з’ясував, що процес творчості може бути так само важливим, як і результат. Це були його перші публічні виступи й він залюбки спілкувався з кожним, хто критикував чи підтримував малювання картин. Ну а ще він вважав тодішній вигляд вагонів метро ідеальним проявом мистецтва. Графіті на них вражали й демонстрували рівень творчості міста. Хоч їх намагались стерти, проте роботи Кіта не чіпали, адже він обрав зовсім інше місце. Саме у метро Гарінг утвердився як народний художник. Люди вважали його картини суспільним надбанням й старим способом із вуст в уста поширювали славу про хлопця.
Ну а коли прийшов час робити першу персональну виставку, то Кіт Гарінг довірився Тоні Шафразі. Художник ненавидів ієрархію мистецького світу, яка зобов’язувала кожного пройти через багато етапів бізнесу. Проте іншого виходу він не мав, адже хотів творити без думок про гроші. Кіт Гарінг за своє життя отримав чимало критики через його особливий шлях. Експерти, агенти й інші знавці ненавиділи художника за те, що він обійшов їхню систему. А хлопець відчував ті самі почуття до всього, що вони презентують. Він став популярним завдяки народній любові та довірливим стосункам з кожним. А ще митець прагнув повернути мистецтво звичайним людям та припинити поділ на художні ранги. За це він став вигнанцем у вищих колах Нью-Йорка, проте не дуже цим переймався. Кіт мав багато роботи, планів, друзів і прихильників, що допомагало йому жити й творити.
Сенси
Творчість Кіта Гарінга була сповнена сенсів та роздумів. Він малював те, що переживав, про що хвилювався, що намагався донести світу. Якщо одні художники можуть використовувати декілька тем у своїй творчості, то у нього потік ідей був безмежним. Митець не втомлювався відвідувати виставки, малювати банери, логотипи, оформлювати все, що йому пропонували. Він майже не брав грошей за роботу й долучався до благодійних проєктів. Художник розмальовував школи, лікарні, дитячі садки, наукові центри й інші заклади.
Оскільки Кіт Гарінг був відкритим геєм, то це стало важливою темою його творчості. Він демонстрував свою сексуальність, любов та почуття через картини. Одна з них зображує велике серце і двох закоханих чоловіків, які перебувають у зовсім іншому світі через свої почуття. Ця картина залишилась без назви, проте стала улюбленицею публіки. Художник так само часто говорив про політику. Це можна побачити у картині Free South Africa, яка стала відповіддю проти дискримінації та гноблення. Також Кіт Гарінг створив плакат, який закликав до ядерного роззброєння. Гучним меседжем став стінопис Crack is Wack. Ним митець закликав людей відмовитись від вживання креку, який підняв справжню епідемію у Нью-Йорку.
У 1987 році Кіту Гарінгу діагностували ВІЛ, а через рік він дізнався про СНІД. З того часу левова частка його творчості була спрямована на те, щоб люди дізнались про ці захворювання. Свої роботи він залишав у різних містах та країнах світу, а найкраще описувала почуття художника робота Ignorance = Fear. Кіт Гарінг невтомно працював, щоб закарбувати якомога більше послань людям. Він підтримував різні організації, заклади та людей, а значення його творчості неможливо переоцінити. Хоч автор прожив всього 31 рік, проте залишив нам величезну спадщину. Помер Кіт Гарінг 16 лютого 1990 року від ускладнень хвороби у своїй затишній квартирі в місті його творчості – Нью-Йорку.