Роберт Оппенгеймер був талановитим фізиком, який став інтелектуальним серцем Мангеттенського проєкту. Він керував розробкою першої в історії ядерної зброї та досяг успіху. Проте сприйняття цього відкриття у суспільстві досі є доволі суперечливим. Розповідаємо більше про генія, який змінив хід історії, на i-new-york.
Дитячі роки Роберта Оппенгеймера
Джуліус Роберт Оппенгеймер народився у Нью-Йорку 22 квітня 1904 року. Його батьки були заможними емігрантами з Німеччини. Мати навчалась у Парижі та була художницею. Батько створив успішний бізнес з імпорту тканин. Роберт мав молодшого брата Френка.
З 1912 року родина мешкала в одному з багатих районів Мангеттена. Роберт навчався у місцевій школі. Хлопчик з ранніх років виявляв неабияку цікавість до дослідження навколишнього середовища. У п’ять років він зібрав цінну колекцію мінералів, а у десять років приєднався до Нью-Йоркського мінералогічного клубу.
Закінчивши школу, юнак вступив до Гарвардського коледжу, обравши спеціалізацією хімією. Водночас він цікавився архітектурою та фізикою, вивчав грецьку та латину, а також захоплювався поезією, писав та публікував власні вірші. Ступінь бакалавра мистецтв Роберт здобув у 1925 році – на рік раніше за однолітків. Гарвард він закінчив на відмінно й вирушив до Європи, щоб знайти своє призначення.
Освіта в Європі та знайомство з науковим світом
Здібний юнак був прийнятий до Кембриджу, де приєднався до лабораторії Кавендіша. Її очолював відомий науковець Ернест Резерфорд. Саме тут був осередок розробок ядерної науки, що лише починала своє становлення. Фізика у той час ще не захопила Роберта й у Кембриджі він був не надто щасливий. Проте наукову роботу продовжував.
У 1926 році німецький фізик Макс Борн запросив його до Геттінгенського університету. Тут працювали видатні математики та фізики того часу. На конференції приїжджали відомі науковці з усього світу, відбувалось багато цікавих наукових дискусій. Так само унікальним був освітній процес.
Оппенгеймер познайомився з Вернером Гейзенбергом, Вольфгангом Паулі, Енріко Фермі та багатьма іншими науковцями. Нарешті він знайшов не лише однодумців, а й друзів. У 1927 році він здобув ступінь доктора філософії. Разом з Борном опублікував статтю про наближення Борна-Оппенгеймера, яка викликала інтерес наукової спільноти та мала високу цитованість.
Роберт Оппенгеймер також відвідав Цюрихський та Лейденський університети. В останньому він навіть прочитав лекцію нідерландською мовою. Настав час повертатись на батьківщину.
Початок кар’єри та її поворотний момент
В США ім’я Роберта Оппенгеймера вже було відомим. Його дослідження публікували американські наукові журнали. Тож його запросили обійняти посаду асоційованого професора Каліфорнійського університету в Берклі,
Науковець погодився й продовжив свої дослідження у сферах теоретичної астрофізики, ядерної фізики та квантової електродинаміки. У цей період він опублікував результати вивчення перетворення літію на берилій при зіткненні з протоном.
Крім того, Оппенгеймер мав активну громадянську позицію й виступив проти переслідувань німецьких науковців нацистами. Коли у 1937 році помер його батько, то значну частину спадку він використав для фінансової підтримки антифашистських організацій.
У Каліфорнії вчений познайомився з активними членами комуністичної партії й розділяв їх погляди. Брат Френк, який теж став фізиком, вступив до Комуністичної партії. Проте невдовзі з СРСР почали надходити трагічні новини про переслідування фізиків-антифашистів. Тому Оппенгеймер відійшов від комуністичного руху. Водночас у нього було багато друзів, які цю діяльність підтримували.
Тим часом розпочалась Друга світова війна. У 1941 році у США цю загрозу вже не могли ігнорувати, тому Білий дім виділив кошти на створення ядерної бомби. Дослідження, проведені фізиками різних країн у попередні роки, вибудували підґрунтя для такої розробки. Водночас нацисти прагнули цієї ж мети. Стало зрозуміло, що той, хто виготовить нову потужну зброю швидше, стане здобуде перемогу у війні.
Оппенгеймера запросили до складу комісії Національної академії наук. Два дні науковці дискутували щодо доцільності використання атомної енергії у військових цілях. Роберт Оппенгеймер був прихильником створення атомної бомби. Тож, коли був організований таємний Мангеттенський проєкт, саме йому запропонували очолити лабораторію.
Реальність ядерної зброї
Коли Роберт Оппенгеймер очолив Мангеттенський проєкт, йому було 38 років. Він був доволі знаним у наукових колах, але ще не здійснив гучних наукових відкриттів. Крім того, його звинувачували у зв’язках з комуністами. Дехто вважав, що науковця не можна знайомити з військовими таємницями. Проте вище керівництво зробило ставку саме на нього.
Для реалізації проєкту було збудовано секретну Лос-Аламоську лабораторію. Оппенгеймер зібрав у ній найкращих спеціалістів того часу та почав працювати над розробкою атомної бомби. Вчені поспішали, адже знали, що нацисти працюють у цьому ж напрямку. Проте у 1944 році стало відомо, що вони ще досить далеко від цієї мети.
Деякі вчені висловили думку, що США варто відмовитись від Мангеттенського проєкту. Лео Сциллард та Альберт Ейнштейн, які раніше ініціювали залучення США до цих розробок, звернулися до президента Рузвельта з проханням зупинити науковців. На жаль, Рузвельт невдовзі помер, не ознайомившись з цим листом.
Тим часом гітлерівська Німеччина капітулювала, а Роберт Оппенгеймер стояв на порозі успіху. Перше успішне випробування ядерної зброї відбулось 16 липня 1945 року поблизу Аламогордо в Нью-Мексико. Менш ніж за місяць керівництво США вирішило здійснити атомне бомбардування Японії – 6 серпня було атаковано Хіросіму, а 9 серпня – Нагасакі. Все людство стало свідком могутності та жаху нової зброї, здатної за частки секунди зруйнувати світ дощенту.
Щодо Оппенгеймера, якого відтоді називали «батьком атомної бомби», то восени 1945 року він залишив посаду директора Лос-Аламоської лабораторії та повернувся до педагогічної діяльності. У 1947 році він став директором Принстонського інституту перспективних досліджень. Однак науковець залишився членом урядових комісій з атомної проблеми. Коли через два роки почався процес створення водневої бомби, то Оппенгеймер не висловив публічної підтримки цього проєкту.
Безпекові слухання та останні роки життя
У 1953 році проти Роберта Оппенгеймера було складено обвинувальний акт. Його звинуватили у зв’язках з комуністами та позиції проти створення водневої бомби. Благонадійність та відданість вченого США також поставили під сумнів.
В результаті безпекових слухань ці обвинувачення визнали безпідставними. Проте минулі зв’язки з комуністами зіграли свою роль. Кандидатуру Оппенгеймера заборонили для будь-яких посад, пов’язаних із доступом до військових секретів, та скасували його контракт з Комісією з атомної енергії.
З 1954 року науковець багато часу проводив на острові Сент-Джон, на Віргінських островах США. Там він збудував будинок, де мешкав разом з дружиною та донькою.
Ставлення до його особистості у суспільстві було доволі суперечливим. Проте він продовжував наукові дослідження, а також читав лекції та писав наукові роботи. У 1963 році він був нагороджений премією Енріко Фермі, що стало частковою політичною реабілітацією.
Усе життя Роберт Оппенгеймер багато палив. У молоді роки у нього діагностували туберкульоз. Він помер від раку горла 18 лютого 1967 року у своєму будинку в Принстоні, штат Нью-Джерсі.