Стенфорд Вайт був одним із найвідоміших архітекторів свого часу, саме він залишив значний слід в архітектурній історії Нью-Йорку. Його таланти та креативний підхід до проєктування допомогли сформувати вигляд Нью-Йорка на зламі 19 і 20 століть. Вайт відіграв ключову роль у створенні багатьох знакових будівель, таких як Медісон Сквер Гарден та Бостонська публічна бібліотека. Багато будівель над якими працював архітектор, визнані справжніми шедеврами. Далі на i-new-york.
Проте його життя було не лише наповнене професійними досягненнями, але й особистими скандалами, які привернули увагу суспільства. У цій статті ми розглянемо творчий шлях Стенфорда Вайта, його архітектурну спадщину та події, які супроводжували його впродовж всього життя.
Ранні роки архітектора
Вайт народився в Нью-Йорку в сім’ї літературного і музичного критика Річарда Гранта Вайта й Алексіни Блек Міз. Як відомо, батько Вайта не був заможним, але спілкувався в нью-йоркському світі мистецтва, до якого входили такі фігури, як художник Джон Лафарж, дизайнер Луїс Комфорт Тіффані та ландшафтний архітектор Фредерік Ло Олмстед.
Що цікаво, Вайт не мав офіційної архітектурної освіти, але навчався в офісі впливового архітектора Генрі Гобсона Річардсона, саме тоді, коли Річардсон розпочинав роботу над Бостонською церквою Трійці.
Вже в 1879 році Вайт заснував власну фірму в партнерстві з Вільямом Резерфордом Мідом і Чарльзом Фолленом МакКімом. У перші роки фірма спеціалізувалась на проєктуванні неофіційних літніх будинків для багатих, розташованих у районах Лонг-Айленда, узбережжя Нью-Джерсі, та Ньюпорта, Род-Айленд.
У наступні роки фірма “користувалась” доволі хорошим попитом саме у традиціях італійського Відродження. Серед відомих прикладів цієї епохи (іноді її називають американським Відродженням) — Бостонська публічна бібліотека (1887 рік), бібліотека Колумбійського університету (1893 рік), Університетський клуб (1899 рік), Бібліотека Моргана (1899 рік) і Пенсільванська бібліотека. Вокзал був спроєктований у 1904 році, але вже в 1910 році був знесений.
Багато житлових проєктів Вайта для американських мільйонерів цього часу також базувались на класичних концепціях.
У фірмі Вайт отримував найбільше комісійних за приватні будинки — особняки в Нью-Йорку, а також заміські будинки, розташовані в Лонг-Айленді, долині Гудзона та Ньюпорті, Род-Айленд. Вайт цінував розкішний спосіб життя своїх заможних клієнтів і знав, як повинні виглядати їхні будинки. Будинок міг виглядати, як чудовий готель чи театральна сцена з історичними згадками.
Яким архітектором був Вайт?
Вайт відомий своїми образними, але витонченими пропорціями структур, що виділяються вишуканим орнаментом італійського Відродження. Серед його важливих замовлень у Нью-Йорку були Медісон Сквер Гарден, Вашингтонська меморіальна арка, Нью-Йорк Геральд Білдінг і Пресвітеріанська церква Медісон Сквер.
Вайт був вільним дизайнером. Він умів малювати та ілюстрував обкладинки журналів. Розробляв меблі, рами для картин, основи постаментів для скульптур. Комунікабельний і товариський, він мав велике коло друзів і знайомих, багато з яких стали клієнтами.
Він розширив архітектурні послуги фірми, включивши в них оздоблення інтер’єрів. Також архітектор вів торгівлю мистецтвом, антикваріатом і навіть займався плануванням та оформлення вечірок. Якщо коротко — був майстром на всі руки.
Вайт часто відвідував антикварні магазини Європи, купуючи антикваріат і архітектурні пам’ятки, щоб прикрасити будинки клієнтів своєї фірми. Він проєктував і декорував особняки та заміські будинки на П’ятій авеню для найвідоміших у суспільстві американських багатих сімей, серед яких Астори та Вандербільти.
Смерть архітектора
Ввечері 26 червня 1906 року архітектор був застрелений у відкритому театрі на даху “Beaux Arts Madison Square Garden”. Вбивцею був Гаррі Кендалл Тоу, пітсбурзький мільйонер з історією психічних захворювань, який не міг пробачити Вайту за зґвалтування нареченої Гаррі.
У ніч вбивства Вайт вечеряв у сусідньому ресторані “Martin’s”, де його помітили колеги по вечері, які також насолоджувалися їжею на вершині Garden. Вайт в той вечір вигукнув, що він міг би любити мільйон дівчат, Гаррі після цих останніх слів підійшов до Вайта з пістолетом і зробив три постріли в упор, двічі потрапивши в обличчя та один раз у ліве плече. Архітектор помер миттєво. Гаррі після пострілу промовив, що вбив його, тому що Вайт зґвалтував його дружину.
Арешт Тоу
Як виявилось, Тоу часто вживав кокаїн та морфін, Гарвард виключив його за “аморальні вчинки” та погрози на адресу студентів та викладачів.
Місіс Тоу переконала команду захисту подати заяву про тимчасове божевілля і витратила 500 000 доларів на групу лікарів, чия робота полягала в тому, щоб довести, що вбивство Вайта її сином було поодиноким аномальним вчинком.
Тоу двічі судили за вбивство Стенфорда Вайта. Перший судовий процес проходив із січня до квітня 1907 року. Після 47 години обговорення присяжні не змогли винести рішення. На другому судовому процесі в січні та лютому 1908 року Гаррі Тоу визнав тимчасове божевілля. Він був визнаний невинним і засуджений до довічного перебування в державній лікарні Нью-Йорку для душевнохворих злочинців.
Та завдяки багатству та впливу його сім’ї, житло Тоу в лікарні було набагато комфортнішим, ніж у його співкамерників і він користувався особливими привілеями, яких не було в інших.
Вже 16 липня 1915 року присяжні винесли рішення на користь Тоу, і його було звільнено. У січні 1917 року Тоу було заарештовано і звинувачено, цього разу в викраденні, побитті та сексуальному насильстві над 19-річним Фредеріком Гампом з Канзас-Сіті, штат Міссурі. На суді присяжні визнали Тоу божевільним і суддя наказав помістити його в психіатричну лікарню Кіркбрайд у Філадельфії.
Зрештою він був визнаний невинним і знову вийшов на волю у квітні 1924 року. Тоу помер від серцевого нападу в Маямі, штат Флорида, в 1947 році, залишивши статки, еквівалентні 11 мільйонів доларів. Тоу ніколи не висловлював жаль з приводу вбивства Стенфорда Вайта.
Додамо, Вайт посмертно став об’єктом несамовитої критики популярної преси, яка критикувала його характер і професійні досягнення як архітектора. Хоч багато фактів із життя Вайта, можливо, були спотворені пресою, мало хто з його друзів чи соратників виступив на його захист.
З усім цим, архітектуру Стенфорда Вайта всюди згадують як свідчення великої епохи будівельної спадщини Америки.
Використані джерела: