Нью-Йорк завше славився своїм нічним життям й клубами, які його забезпечували. Кожна музична епоха мала власних улюбленців, а зіркою джазу у вогнях великого міста став Birdland. Це культове місце приваблювало місцевих, туристів та знаменитостей будь-якого рангу. Коли на сцені виступали віртуози джазової музики, у залі насолоджувались атмосферою Френк Сінатра, Мерилін Монро, Марлон Брандо, Марлен Дітріх та інші кумири. А яскрава вивіска на фасаді клубу сповіщала, що тут епіцентр всіх веселощів. Відтоді фраза Jazz Corner of The World назавжди закріпилась за клубом. А ще Birdland особливий тим, що ми про нього можемо не лише ностальгічно згадувати, але й говорити у теперішньому часі, адже культове місце досі працює у мегаполісі, пише i-new-york.com.
Джаз у Нью-Йорку
Хоч Нью-Йорк і не став містом, яке подарувало світу джаз, проте він з радістю долучився до загальної ейфорії. Жвавий, запальний та надзвичайно мелодійний стиль розпочав свою історію у місті, яке йому найкраще підходило, – колоритному Новому Орлеані. Саме на його вулицях афроамериканські музиканти експериментували з інструментальними партіями та вокальними техніками, щоб висловити власну культурну ідентичність. Якщо Новий Орлеан пізнав джаз на початку XX століття, то вже у 1920-х виконавці поширили цей стиль серед інших міст. Тоді джазовим центром стало Чикаго і, звичайно ж, Нью-Йорк.
Спершу місто прийняло невідомий для себе стиль з настороженістю та скептицизмом. Джаз пропонував свободу й легкість, які були бажаними, але лячними спокусами. Містянам знадобилось декілька років, щоб беззастережно поринути у звуки джазу. А сталось це у 1930-х, коли мегаполіс вже впізнавали за його клубами. Ну а ще через 10 років нічні заклади змогли дозволити собі усі розваги, які вимагали відвідувачі, адже у США був скасований сухий закон. Тож у цю хвилю популярності зміг потрапити й новий клуб з незвичною назвою. 15 грудня 1949 року відбулось відкриття Birdland на 1678 Broadway. Його засновником та ідейним натхненником став нью-йоркський продюсер Монте Кей. Саме він помітив вигідне місце та перспективність джазового клубу. У самісінькому центрі Нью-Йорка чоловік створив усі зручності для музикантів й гостей. А щоб заклад став впізнаваним, Кей назвав його на честь відомого джазового виконавця – Чарлі Паркера з прізвиськом Yardbird.
В історії джазового клубу Монте Кей залишився другорядним персонажем, адже славу та розквіт закладу все-таки пов’язують з братами Леві та Оскаром Гудштейном. Саме вони взялись керувати проєктом. Birdland відкрився взимку 1949 року й відразу ж заявив про себе гучною програмою. Музиканти грали різні джазові інтерпретації й відтворили всю історію цього стилю, а хедлайнером став Паркер, який представив клуб з власним ім’ям. Власники вміло задали атмосферу, яка стала візитівкою Birdland. Цей клуб не знав вихідних, запрошував найрізноманітніших музикантів, став улюбленим місцем зірок, пропонував репертуар, якому заздрили усі, створив вишуканий вайб та славився розвагами від ночі до ранку.
Будні клубу
Як тільки Birdland відкрився, то відразу заявив про амбіції бути №1 у Нью-Йорку. І ці мрії не були безпідставними, адже власники добре організували роботу й знали, як задовольнити гостей. Хоч знадвору цей клуб не відрізнявся від десятка таких самих, проте непримітний фасад ховав справжнє нічне життя. Він працював 7 днів на тиждень, 6 з яких була розважальна програма для гостей, а у понеділок відбувалось свято для музикантів. Саме у той день про себе могли заявити початківці, напрацювати новий матеріал досвідчені музиканти та поринути у творчу атмосферу усі охочі. Birdland починав свою програму о 9 вечора й закінчував з першим промінням ранішнього сонця, а хедлайнери виходили на сцену близько півночі. Проте серед музикантів клубу неможливо було виділити якоїсь головної зірки, адже щоночі одні віртуози джазу змінювали інших. Тож ньюйоркці мали змогу спостерігати за усіма своїми кумирами в одному місці та ще й одночасно. А Birdland набув такої слави, що став першим пунктом у списку відвідування для туристів.
Якщо Морріс та Ірвінг Леві займались бізнесовими питаннями, то за атмосферу в закладі відповідав Оскар Гудштейн. Саме він був обличчям Birdland і презентував послуги за барною стійкою. Чоловік слідкував за списком гостей та порядком у залі, вирішував дрібні конфлікти та спілкувався з музикантами. Попри величезну славу клубу, він був зовсім невеликим місцем. Хтось казав, що Birdland був розрахований на 400-500 осіб, а інші стверджували, що зал ледве вміщував 150 гостей. А цей показник, мабуть, залежав від того, наскільки сильно відвідувачі хотіли потрапити всередину. Для заможних компаній у центрі стояли столики, а збоку – кабінки, для тих, хто хотів лише насолодитись музикою, по периметру були розставлені крісла. Клуб мав власний бар та кухню. Сцена ж була на відстані витягнутої руки від залу й інколи доводилось розкладати інструменти за її межами.
Ну а ще Birdland був справжнім раєм для музикантів. Саме тут створювались тенденції індустрії, сяяли нові зірки та давали найкращі концерти вже знані артисти. На крихітній сцені виступали як сольні виконавці, так і гурти. Ба більше, музиканти мали можливість записати свої пісні у закладі. І це зробили Джон Колтрейн, Артур Блейкі, Каунт Бейсі, Тошіко Акійосі з колективом та інші. Вони, як і багато інших артистів, згадували про Birdland у своїй творчості. Популярність нью-йоркського джаз-клубу пов’язують також з ефірами Symphony Sid, який транслював весь вечір для слухачів радіостанції. А музичний вступ для програми було доручено написати Джорджу Ширінгу, який створив свій шедевр Lullaby of Birdland. Елла Фіцджеральд, Дюк Еллінгтон, Лестер Янг, Майлз Девіс, Діна Вашингтон та ще багато віртуозів сяяли у Birdland під звуки зачарованого натовпу.
Темна сторона бізнесу
Відколи у Нью-Йорку почали відкриватись джаз-клуби, відтоді їхня діяльність тісно сплелась з мафіозними угрупованнями. Лідери різноманітних ватаг мали ресурси, щоб купувати та розвивати нічні заклади. Тож в одному залі могли сидіти зірки шоубізнесу та представники мафії, а часто вони товаришували. Не став винятком і Birdland, який заснували брати Леві. Ірвінг та Морріс були працьовитим дуетом, який усі справи перетворював на прибуткові. Особливо відзначився у музичній індустрії молодший з них – Морріс, якого ще називали Мойше. Він захопився сферою шоубізнесу задовго до того, як став власником Birdland. Спершу чоловік вивчав усі тонкощі справи та практикувався у менш відомих закладах. Коли ж йому вдалося заснувати власний джаз-клуб, то мафіозі швидко відчув присмак великих грошей та махінацій. Так, Морріс прославився тим, що змушував артистів ділитись з ним авторськими правами та співпрацювати. Тож незабаром він створив лейбл Roulette Records.
Ще одним мінусом у діяльності закладу були різноманітні конфлікти. Хоч Birdland і славився тим, що запрошував до себе гостей різних національностей та рас, однак не всі вони могли розраховувати на захист. Так, у 1959 році неприємна ситуація трапилась з Майлзом Девісом. Коли музикант вийшов у перерві між виступами на вулицю, на нього напали поліціянти, які його і заарештували. Про цей випадок написало чимало видань, однак справедливість, якої зміг добитись Девіс, – це лише власна свобода та виправдання перед судом. Набагато трагічніше склалась доля одного із власників клубу – Ірвінга Леві. Він випробував безпеку закладу ціною власного життя. Чоловік загинув у сутичці, яка сталась у стінах Birdland. Ірвінга вбили, коли на сцені безперервно лунала музика, а гості безтурботно відпочивали. Навколо обставин вбивства ходило багато легенд, проте правда назавжди залишилась у клубі.
Атмосфера свободи та легкості мала не лише позитивний вплив на завсідників клубу, але й негативні наслідки. І це стосувалось як гостей, так і музикантів. Показним став випадок з натхненником клубу – Чарлі Паркером. Джазмен здобув славу новатора та вправного музиканта, проте легко знехтував цим. Коли клуб лише відкривався, чоловік надзвичайно зрадів його назві. Він залюбки представив своїм виступом Birdland й часто грав для публіки. Проте з кожним роком артист ставав все більше залежним від наркотичних речовин, а його поведінка не влаштовувала керівників закладу. Паркер виступав у клубі до останніх днів життя, аж поки не помер від шкідливої звички у 1955 році. Хоч Birdland став легендарним місцем, проте не всі його творці змогли впоратись зі славою.
Сучасний Birdland
У 1965 році Birdland, як і багато інших клубів, закрився. За рік до того власники оголосили про банкрутство, адже заклад не приносив тих прибутків, що раніше. А пов’язано це було як зі зміною музичних уподобань, так і з нестачею артистів. Багато хто відправився підкоряти нові країни, та й джаз змінили інші стилі. Якщо більшість клубів у той період назавжди закрились, то Birdland досі працює. Відкриття клубу на новому місці відбулось у 1986 році. Тоді проєктом зацікавився Джон Валенті, який співпрацював з дружиною Чарлі Паркера – Доріс. Жінка допомогла відновити спадщину покійного чоловіка й надала права на відоме ймення. Як тільки новий власник взявся за відновлення культового місця, то одразу ж зрозумів, що має задати свіжий вектор для Birdland. Джон відмовився від мафіозної романтики братів Леві й зробив акцент на тому, що повсякчас приваблювало людей, – музиці. А така трансформація далась не легко, адже залишилось багато тих, хто звик працювати за старими правилами. Проте чоловіку все вдалось і Birdland знову ожив з легендарним та новими виконавцями.
Єдина річ, яка не давала Валенті спокою усі роки після відновлення клубу, – це те, що він базувався не в рідному кварталі. Цю помилку вдалось виправити аж у 1996 році, коли Birdland переїхав на West 44th Street. Згодом життя легендарного клубу почало стабілізуватись. Власник обрав музичний розвиток, тож сюди заходили поціновувачі мистецтва. У 2004 році заклад представив власний біг-бенд з однойменною назвою, а у 2018 команда заснувала сучасний театр. Новий період роботи клубу привабив ще більше джазових музикантів. На сцені Birdland виступали і Оскар Петерсон, і Тіто Пуенте, Тошіко Акійосі, Курт Еллінг та інші. А сучасна програма пропонує не менш відомих виконавців – Django Reinhardt Allstars, Louis Armstrong Eternity Band, Afro-Latin Jazz Orchestra. Клуб здолав немало труднощів на своєму шляху, а тому сміливо заявляє, що завжди буде боротися за музику Нью-Йорка. До того ж Birdland має чимало прихильників як серед зірок, так і серед фанів джазу.
