Лікар Макс Джейкобсон переїхав до Нью-Йорка з Німеччини та заснував практику у Верхньому Іст-Сайді Мангеттена. Він робив своїм пацієнтам «вітамінні ін’єкції», які мали неймовірно позитивний вплив на стан здоров’я та загальне самопочуття. Клієнтами популярного лікаря були Френк Сінатра та Мерилін Монро, Елвіс Преслі та Елізабет Тейлор, Сальвадор Далі та Теннессі Вільямс, Вінстон Черчилль, Джон Ф. Кеннеді та його дружина. Проте пізніше виявилось, що Джейкобсон додав до своїх ін’єкцій амфетаміни, що мало негативний вплив на багатьох пацієнтів. Дізнайтесь більше на i-new-york.
Початок життя
Макс Джейкобсон мав єврейське походження та народився 3 липня 1900 року у місті Бромберг, що належало Східній Пруссії. Коли хлопчику було 10 років, родина переїхала до Німеччини. Батько Макса був м’ясником, а мати – домогосподаркою. Пара мала трьох синів.
Ще підлітком Макс почав працювати асистентом лікаря у Берліні. Потім вступив до Гейдельберзького університету та продовжив вивчати медицину у Берлінському університеті. У той час вже почались переслідування євреїв, тому Джейкобсону довелось виїхати до Праги, де у 1925 році він відкрив власну медичну практику, а також одружився.
Як лікар, він спочатку цікавився лікуванням гепатиту та захворювань очей, відновленням тканин організму, а також пошуком методів лікування розсіяного склерозу та онкологічних захворювань. Він прагнув допомогти людям залишатись активними та продуктивними навіть попри хвороби.
У 1931 році Макс з дружиною Алісою повернувся до Берліна. У них народився син. Через два роки родина переїхала до Парижа, де Джейкобсон працював лікарем національної збірної Франції. Нацистський вплив у цей час ставав все сильнішим, євреї зазнавали утисків та переслідувань. Тож у 1936 році Джейкобсон вирушив до США.
Переїзд до США та диво-ліки
У 1930-х роках лікар почав експериментувати з психотропними препаратами спочатку на тваринах, потім – на собі та пацієнтах. Його консультантом був Карл Юнг. Джейкобсон зосередився на амфетамінах – речовинах, що здатні швидко змінити стан людини на бадьорий та активний.
Варто зазначити, що амфетаміни відкрили наприкінці XIX століття. Популярності вони набули під час Другої світової війни. Тоді ці препарати почали виробляти масово та надавати солдатам. Щодо США, то до 1937 року лікарі призначали їх від багатьох захворювань, а також для схуднення та задля того, щоб довго залишатись без сну (що мало попит серед водіїв і студентів).
Амфетаміни були доволі популярними, проте американські лікарі, виписуючи на них рецепт, рекомендували пацієнтам постільний режим та вживання великої кількості рідини. Натомість Джейкобсон вирішив використати інакший підхід. У власній лабораторії він розробив ін’єкції, які швидко усували біль та відновлювали загальний стан.
Спочатку він поширював їх серед здорових пацієнтів – інших європейських іммігрантів. Потім почав пропонувати свої послуги театральній спільноті Нью-Йорка, а згодом – Голлівуду та Вашингтону. Творчі представники шоубізнесу часто відчували стрес та перенавантаження, а ін’єкції Джейкобсона миттєво покращували їх самопочуття. При цьому лікар не оглядав своїх пацієнтів і не ставив діагнозів. Він стверджував, що його ін’єкції допомагають долати страхи та навіть здатні вилікувати творчу кризу. Склад своїх препаратів лікар не розголошував. Згодом виявилось, що вони містили гормони, вітаміни, ферменти та метамфетамін.
Однак у 1940-х роках Макс Джейкобсон став неймовірно популярним лікарем. Він мав чимало зіркових пацієнтів, але водночас надавав допомогу євреям, які продовжували тікати до США з Європи.
У 1941 році відомий лікар розлучився з першою дружиною та одружився вдруге. Його обраницею стала 27-річна Ніна Гаген, з якою він був знайомий раніше. У 1943 році Джейкобсон одержав громадянство США й переніс свою практику на Мангеттен.
Розвиток кар’єри та лікування Джона Кеннеді
Коли про чарівне лікування Макса Джейкобсона почали писати газети, то кількість його пацієнтів стрімко зросла. Потрапити до нього на приймання стало надзвичайно важко, хоч він і працював майже цілодобово та приймав по 30 осіб на день. Щовівторка лікар безоплатно приймав важких пацієнтів.
Медсестри Джейкобсона вчили багатьох клієнтів робити собі ін’єкції самостійно, а лікар розповсюджував свою неліцензовану суміш у флаконах по всьому світу. Деякі пацієнти цікавились, що міститься в його ін’єкціях, але Джейкобсон підтримував ауру таємничості та не розголошував склад своїх ліків.
У 1960 році перед першими дебатами з віцепрезидентом Річардом Ніксоном сенатор Джон Кеннеді був настільки виснаженим, що ледь говорив. Тоді йому порадили доктора Джейкобсона й той здійснив перше лікування — ввів Кеннеді ін’єкції комплексу вітамінів та амфетаміну, а також кальцію та вітаміну С. Ефект був таким швидким та сильним, що відтоді Кеннеді, а також його дружина стали постійними пацієнтами Джейкобсона. Він був не лише довіреним лікарем, а й другом Кеннеді, якому робив ін’єкції 3-4 рази на тиждень. Секретна служба дала йому прізвисько «Доктор Філґуд», яке надовго за ним закріпилось.
Одним із випробувань здібностей Джейкобсона стала важка травма, яку президент отримав у травні 1961 року. Він і до цього мав проблеми зі спиною, а тепер практично не міг ходити. Лікаря терміново викликали до Вашингтона. Той використав вправи для зміцнення спини, а також комбінацію протизапального засобу, місцевого анестетика та вітаміну B12, яку вводив у зону біля хребта. Джейкобсону вдалось вилікувати Кеннеді. Президент був у захваті.
Проте в його оточенні до лікаря багато хто ставився з підозрою. ФБР та ЦРУ вели на нього досьє. Остання зустріч Джейкобсона з Кеннеді відбулась за два тижні до його вбивства. Після цієї трагічної події лікар попросив їхнього спільного знайомого знищити медичну карту президента.
Викриття та кінець кар’єри
У той період Макс Джейкобсон жив своїм найкращим життям. Він мешкав разом з дружиною та донькою у великому власному будинку на Мангеттені, а на літо родина переїжджала у маєток на Лонг-Айленд-Біч. Його практика була великою та успішною, а ім’я – відомим.
Справи пішли шкереберть, коли раптово померла дружина лікаря. Це сталось у 1964 році. Їй було лише 49 років. З’явились заяви, що саме передозування ліками чоловіка стало причиною її смерті. Джейкобсон намагався відновити довіру до себе, але пішов нестандартним шляхом. Він почав використовувати електромагнітні поля та ультразвукові промені, заморожувати плаценту рідким азотом та використовувати клітини тварин. Водночас серед його пацієнтів почали поширюватись скарги на залежність, симптоми абстиненції та навіть зруйновані життя. Декілька клієнтів померли й на лікаря почали подавати до суду.
У 1968 році Бюро з боротьби з наркотиками та небезпечними речовинами США провело рейд в офісі Джейкобсона. Були вилучені всі контрольовані наркотики у величезній кількості, а лікаря допитували федеральні агенти, які помітили сліди від ін’єкцій на його руках. Виявилось, що лікар також колов собі метамфетамін.
Розслідування його справи зі звинуваченнями у неправомірній поведінці, шахрайстві та обмані у медичній практиці та незаконному виготовленні наркотиків закінчилось визнанням лікаря винним за всіма пунктами. У 1975 році він був відсторонений від практики, а його ліцензія – відкликана.
Після цього Джейкобсон, який так і не визнав своєї вини, працював над мемуарами. Пізніше він подав апеляцію на відкликання ліцензії, але її відхилили. Лікар пішов з життя 1 грудня 1979 року та був похований поруч зі своєю другою дружиною та батьками.