Коли ньюйоркці прагнуть поніжитись на білосніжних пляжах, а туристи – відвідати затишну місцину неподалік мегаполіса, то вони обирають знамените побережжя Лонг-Айленду – North Shore. З цим місцем повʼязано багато легенд та чуток. А найголовнішими з них стали кричуще багатство 1920-х та тиха розкіш сьогодення. Саме тут ще кілька десятків років тому гуділи найкращі вечірки та розважались найбагатші люди. Ніхто не шкодував грошей на маєтки, які без перебільшень нагадували замки. Мабуть, ті багатії таки щось знали, адже свято життя стрімко увірвалось на край Нью-Йорка, й так само швидко пішло. Проте на згадку залишилась краса й велич North Shore, яку острів плекає століттями, пише i-new-york.com.
Gold Coast
Якщо Нью-Йорк називають містом, що ніколи не спить, то невеликий острів поряд з мегаполісом є повною його протилежністю. А мова йде про Лонг-Айленд, який наділений естетикою європейських столиць та нагадує скупчення маленьких американських містечок. Його особливість полягає в різноманітності, яку завше пропонувала ця територія. На ній співіснують різні громади, традиції й стилі життя. Хоч острів поділений на чотири райони – Квінс, Бруклін, Нассау та Саффолк, перші два належать до мегаполіса, а останні по-справжньому асоціюються з Лонг-Айлендом. Та попри історичну цінність кожного з них, острів найбільше прославився завдяки North Shore. Саме він колись привабив багатих ньюйоркців, а тепер манить туристів з усього світу.
Справжня слава застала North Shore на Лонг-Айленді, коли Америка переживала бум в економіці наприкінці XIX століття – на початку XX століття. Закінчення Першої світової війни, розвиток промисловості, культурне піднесення – то були знамениті часи, які по-різному називали: Gilded Age, Roaring Twenties, Jazz Age. І всі ці ймення описували досягнення країни у різних сферах. Тоді доля стала поблажливою не лише до багатих спадкоємців, але й до бізнесменів, які починали з низів. Це було втіленням мрії, яка, здавалось, була доступна усім. І багато фінансистів, підприємців й випадкових щасливчиків ставали шалено багатими. Вони мали шанс заробити статки на біржі, у нафтовій промисловості, у сфері нерухомості чи на будівництві залізниці, а під час сухого закону взагалі поширилось бутлегерство.
Саме тоді й ожив North Shore, який вабив своєю природою та затишком багатіїв. Якщо протягом століть Лонг-Айленд був неприступною фортецею, то під час Gilded Age подорожі на острів стали справою кількох годин. Тож заможні мешканці мегаполіса швидко оцінили узбережжя, яке згодом заселили. Маєтки, вілли й замки перетворились на звичний краєвид за вкрай короткий час на North Shore. Азарту справі додало ще й суперництво “старих” та “нових грошей”, тобто спадкоємців та тих, кому щойно вдалось розбагатіти. Відтоді узбережжя стало синонімом розкоші. Тут будувались найбільші заміські будинки, відпочивали знані сім’ї, влаштовувались найгучніші вечірки та панувало безтурботне життя. І цю територію на Лонг-Айленді назвали відповідно – Gold Coast.
Маєтки North Shore
Маєтки на North Shore стали одним зі способів похвалитися своїми статками. Сусіди змагалися за найкращий краєвид, більшу територію, красивіший інтер’єр і ще багато показників. І навіть найменші з тих володінь неможливо було назвати негарними, адже у Gilded Age все вимірювалось сотнями мільйонів доларів. Одні обирали територію відразу біля води, інші хотіли більше приватності, ще хтось надавав перевагу лісовим масивам, однак усі вони робили ставку на помпезність. А це було пов’язано зі швидким заробітком, який власники маєтків одразу прагнули перевести у статус. Для них статусними були величезні будинки. Тож замовників ніщо не стримувало, а головним рушієм у будівництві стала їхня фантазія. Хоч ті будинки планувались як тимчасові резиденції, проте багатії не жаліли грошей для найкращої реалізації задуманого.
У своїх замовленнях багаті ньюйоркці керувалися європейськими архітектурними традиціями. Їм достатньо було показати приклад будівлі, додати кілька власних зауважень і найвідоміші архітектори миттю створювали проєкт. Carrère and Hastings, Mead&White, Джон Рассел Поуп та інші майстри своєї справи працювали над маєтками North Shore. За різними даними, кількість забудов на узбережжі коливалась від 500 до понад 1000, а кількість кімнат у кожній доходила до сотні. І це був не лише основний будинок, але й територія для працівників, конюшні, оранжереї, сади, яхт-клуби, ферми і т.д. У цих маєтках все було продумано до найменших дрібниць. Службові приміщення зручно з’єднувались між собою, а територія для власників була всіяна мозаїкою, дерев’яними виробами й іншими вигадками дизайну. North Shore став прихистком для Вандербільтів й Асторів, Вітні й Праттів, Ґуґґенгаймів й інших відомих сімей. А змагання за велич інколи доходило до абсурду, як от з особняком банкіра Отто Кана. Так, чоловік запізнився, щоб придбати ділянку біля водойми, й натомість наказав для свого маєтку засипати штучний пагорб. І він привернув увагу своїм будинком.
Хоч власники маєтків й обрали North Shore як місце, віддалене від мегаполіса, проте це не означає, що воно було тихим. Навпаки, узбережжя швидко назвали золотим, адже там буяло багате життя. Заможні люди влаштовували вечірки й засідали у яхт-клубах, грали теніс й прогулювались садами, милувались оранжереями й займались колекціонуванням старовинних речей. А про святкування на North Shore ходять легенди, які розповідають, що на одній території розважались спортсмени й політики, письменники та нафтові магнати, спадкоємці й бутлегери. І жоден з них не жалів ані грошей, ані завзяття, щоб організувати найкращу подію. Величезні особняки вміщали десятки людей, яких обслуговували сотні працівників. Вдень на узбережжі закривались бізнес-угоди й вирішувались державні питання, а ввечері лунала гучна музика й відомі ньюйоркці вже працювали на користь джазу.
Натхнення для Фіцджеральда
Якщо багатії прагнули усамітнитись та зробити своє дозвілля справою невеликої групи осіб, то Френсіс Скотт Фіцджеральд перетворив North Shore на надбання масової культури. А сталось це у 1925 році, коли вийшов його знаменитий роман “Великий Гетсбі”. Відтоді він не дає спокою жодному прихильнику вишуканого життя, грандіозних вечірок та романтики Roaring Twenties. Книга викликає суперечки вже понад 100 років, адже літератори, історики та звичайні читачі прагнуть з’ясувати, що з написаного може бути правдою, а що залишається витвором уяви. До того ж суспільство змогло її оцінити лише через роки, коли найкращі дні Gold Coast вже давно залишились позаду.
Фіцджеральд почав писати свою книгу, коли у 1922 році переїхав жити зі своєю дружиною та зовсім маленькою донькою на North Shore. Він оселився у районі Грейт-Нек на 6 Gateway Drive. Так сім’я, відома своїм марнотратством, планувала зекономити на житлі. Поміж численних розкішних маєтків подружжя обрало красивий, але не такий помпезний будинок. То був час, коли поряд з банкірами та власниками промислових гігантів селились публіцисти, агенти зірок й творчі люди. Тож компанія у письменника була відмінною. Він щовечора спостерігав за вечірками, які відбувались по сусідству, й не переставав дивуватись вигадливості тих розваг. А ще більше його приваблювали люди і їх історії, характери та вподобання. Тож через декілька років Фіцджеральд втілив всі свої спостереження у “Великому Гетсбі”.
Автор розповів історію загадкового багатія – Джея Гетсбі, який щодня влаштовує у своєму особняку шалені вечірки. А все робиться заради того, щоб повернути кохання його юності – Дейзі Б’юкенен, яка живе навпроти маєтку Гетсбі зі своїм чоловіком – Томом. Ну і не варто забувати про того оповідача усіх таємниць – Ніка Каравея. І зав’язується вся драма у районах Іст-Егг та Вест-Егг, які, за здогадками, є прототипами Сендс-Пойнт та Грейт-Нек. Відколи книга стала суспільним надбанням, відтоді люди шукають її персонажів та схожі місця на North Shore. Як зізнавався сам письменник, дещо він брав з власного характеру, інше – це лише вигадка, а є речі, які він щодня помічав зі свого будинку. Так, наприклад, вважається, що дім Б’юкененів – це садиба Лендс-Енд, а от маєток Гетсбі – це замок Охека або Бікон-Таверс. Так само ретельно читачі повсякчас шукали й головних героїв, проте “Великий Гетсбі” – це збірний образ різних людей і місць, які творили вишукану атмосферу Gold Coast.
Тихий куточок раю
Як показує історія, на Лонг-Айленді все дуже швидко змінюється. Тож помпезні пейзажі North Shore змінились на затишні й красиві краєвиди. А численні маєтки служать вже для інших цілей, не менш благородних. Величезні замки Gilded Age, які вартували сотні мільйонів доларів, перетворились на менші, проте зручніші помешкання з цінником, де фігурують десятки. Деяких зі знаменитих помість вже немає, інші виконують функції музеїв й заміських клубів, однак залишилось й кілька таких, що приймають екскурсії. Так, наприклад, помпезний замок Отто Кана досі тішить туристів й місцевих, щоправда, у ролі готелю. Саме це місце обирають для проведення подій. А от садиба Вільяма Робертсона Коу з неймовірними теплицями й садами стала дендрарієм Planting Fields. Вже багато років приваблюють відвідувачів своєю красою Old Westbury Gardens, які раніше були пристанищем Джона Фіппса і його дружини. Команда вирішила зберегти атмосферу маєтку і тому пропонує чимало активностей – виставки, концерти, фестивалі, заняття з ботаніки і т.д. А от про сім’ю Вандербільтів можна дізнатись з їхнього ж будинку, який став музеєм. До того ж на території є планетарій, який пропонує чимало освітніх програм.
North Shore якнайкраще скористався піднесенням на початку XX століття й зміг зберегти спадщину колишніх мешканців. Хоч роль маєтків змінилась, проте музеї, парки, заміські клуби, дослідницькі центри й інші установи добре справляються з організацією дозвілля на острові. Зараз Gold Coast є ідеальним літнім курортом, де переповнені магістралі мегаполіса змінюються вузькими вуличками, а мережеві супермаркети поступаються невеликим крамницям місцевих. Саме сюди приїжджають ньюйоркці, щоб відпочити від міської метушні. А ті, хто постійно проживають у районі, не помилились з вибором, адже обрали тихе заміське життя. North Shore не втратив свого вайбу, адже досі заманює ресторанами, крамничками, мальовничими пляжами та різноманітними активностями. Узбережжя пропонує гідні умови для життя, роботи, навчання й відпочинку. Ну і, звичайно ж, туристи виглядають Gold Coast на карті, щоб відшукати втрачене життя “Великого Гетсбі”, й острів їм це дає, адже існує безліч тематичних турів.
