Визначними символами Нью-Йорка є Бродвей, Центральний парк, безкраї хмарочоси, жовті таксі та його метрополітен. Хоч метро не зовсім вписується у стандартне уявлення про культурну пам’ятку, проте історія підземного транспорту доводить протилежне. Нью-Йоркське метро докорінно змінило життя містян, вплинувши на економіку, інфраструктуру та навіть туристичний потенціал міста. Від перших станцій до появи графіті на вагонах і культових сцен у кіно підземка відображала настрої Нью-Йорка та його мешканців. Тож не дивно, що метрополітен вміло інтегрувався у складну систему мегаполіса та став його невіддільною частиною. А як це відбувалось, дізнаємось у цій статті на сайті i-new-york.com.
Від першої лінії до транспортної імперії: як народжувалося метро Нью-Йорка
Метро Нью-Йорка є головною транспортною магістраллю міста та найбільшою системою у США. Зараз у це важко повірити, проте його побудова була дискусійною темою протягом довгих років. Хоч ньюйоркці вже мали приклад Лондона та Бостона, однак самі ж не поспішали випробовувати конструкцію підземного транспорту. Політичні й економічні причини та навіть думка звичайних людей ставали на заваді будівництва. Однак Нью-Йорк населяло все більше мешканців, а метро стало б одним із факторів подальшого розвитку міста. Перші розмови про будівництво підземної системи почались наприкінці XIX століття, проте суперечки про маршрут, фінансування й інші моменти відкладали момент затвердження плану.
26 лютого 1870 року сталася подія, про яку можна говорити як про перше метро у Нью-Йорку. Саме тоді винахідник Альфред Елі Біч представив пневматичний тунель власного виробництва. Чоловік був роздратований тим фактом, що Лондон забрав світову першість у будівництві метро. Саме тому, не чекаючи жодних дозволів, Альфред таємно взявся за конструювання своєї системи. Його метро працювало за допомогою потоку пари й простягалось приблизно 90 метрів під Бродвеєм. 1 березня 1870 року відбулось урочисте відкриття метрополітену й усі охочі могли долучитись до цікавого експерименту за 23 центи. Хоч винахідник потурбувався про усі зручності та промоцію своєї системи, однак цей досвід не ніс практичної мети, а лише був демонстраційним. А Нью-Йорк потребував розширеної мережі, яка б за невеликі кошти доставляла людей у різні райони.
У 1894 році шляхом голосування зрештою було вирішено будувати метро у Нью-Йорку. Хоч довго йшли суперечки щодо державного чи приватного фінансування, однак проєкт здобула компанія Interborough Rapid Transit Company. У 1900 році розпочалось будівництво метрополітену, а у 1904 році мешканці змогли вперше випробувати підземну систему. Офіційне відкриття метро у Нью-Йорку відбулось 27 жовтня 1904 року і його запуском керував тодішній мер міста – Джордж Макклелан. В перший же день роботи метрополітену ним скористалось понад 100000 пасажирів, які мали на вибір 28 станцій. Проїзд коштував 5 центів, а маршрут простягався від мерії й аж до Гарлему, охоплюючи такі відомі локації як Бродвей чи Гранд-Сентрал. Міська влада прагнула забезпечити не лише найлегший спосіб пересування містом, але й зробити метро зручним транспортом. Тож Нью-Йоркський метрополітен з першого дня живився електричною енергією. Відкриття метрополітену стало визначною подією у житті міста, ну а наступним завданням було розширення мережі. Розбудовою метро займались дві компанії – Interborough Rapid Transit Company та Brooklyn Rapid Transit Company. У 1905 році лінії метро охопили Бронкс, у 1908 – Бруклін, а у 1915 році – Квінз. А з 1932 року можна говорити про роботу незалежного метрополітену Нью-Йорка.
Як метро змінило повсякденне життя ньюйоркців
Метро Нью-Йорка стало важливим фактором на шляху до розвитку мегаполіса й покращення життя його жителів. Хоч, на перший погляд, підземна транспортна система мала розв’язати лише проблему переміщень містом, однак вона торкнулась найнесподіваніших сфер життя. Нью-Йоркський метрополітен найперше сприяв розвитку віддалених районів Нью-Йорка та врегулював ситуацію з перенаселенням у центральній частині. У XIX столітті місто вже мало статус лідера за економічними показниками. Воно вражало своїми можливостями та приваблювало все більше емігрантів. У 1880-х роках Нью-Йорк став мільйонником, тож, щоб продовжити розвиток, влада мала подбати про комфортне життя на його території. Тоді більшість населення тіснилась на невеликій площі Мангеттену, коли за межами центру пустували не менш перспективні райони. Відкриття Нью-Йоркського метрополітену сприяло розбудові Брукліну, Квінзу, Бронксу й інших територій. Як тільки конструювалась нова гілка метро, навколо відразу ж продавалась земля під забудову. І ціни поблизу станцій метро були значно вищими за нерухомість в інших місцях.
Метро Нью-Йорка стало доступним видом транспорту для його мешканців. А це сприяло економічним можливостям міста. З розвитком мережі підземного транспорту Мангеттен став діловим центром Нью-Йорка. Саме тут розташувались найбільші хмарочоси, де влаштовували свої офіси різні компанії. До відкриття метрополітену центр був всіяний багатоквартирними будинками, де процвітала злочинність та антисанітарія. Коли ж мешканці почали освоювати інші райони, все це місце звільнилось для робочої зони. Працівники добиралось до своїх офісів з різних куточків міста й могли робити це швидко й дешево. Ну а Нью-Йорк утвердив свої позиції ділового осередку країни.
Нью-Йоркський метрополітен є однією з найдовших систем у світі, яка працює цілодобово. А це є перевагою не лише для мешканців міста, але й для туристів, які його відвідують. Метро вплинуло на культурний та туристичний потенціал Нью-Йорка. Підземний транспорт з’єднує багато визначних пам’яток, а все почалося з Бродвею. Доступність до театрального кварталу принесло йому славу місця, яке ніколи не спить. Гості Нью-Йорка з легкістю могли відвідати популярну вулицю, а митцям так само зручно було добиратись й розвивати тут творчі заняття. Відкриття нових станцій зробило відвідування найвідоміших місць Нью-Йорка справою кількох хвилин. Ба більше, згодом сама поїздка на метро стала однією з розваг для туристів. Тож Нью-Йоркський метрополітен сприяв економічним, інфраструктурним, культурним та іншим досягненням мегаполіса.
Метро як культурний простір: музика, мистецтво та вулична культура
Будівництво метро Нью-Йорка з самого початку включало естетичну частину. Коли більшість пасажирів скептично ставились до підземного транспорту, влада міста прагнула змінити суспільну думку, зокрема за допомогою мистецтва. Interborough Rapid Transit Company доручила дизайн метрополітену архітектурній фірмі Heins & LaFarge, засновниками якої були Джордж Льюїс Гайнс та Крістофер Грант Ла Фарж. Саме вони відповідали за оформлення перших станцій. Архітектори представили нове бачення транспортної системи, яку оформили мозаїкою, керамічними табличками та плитками, які описували різні сюжети. Деякі з цим елементів вказували пасажирам потрібну інформацію, а інші розповідали історію конкретного місця. Особливою гордістю стала станція City Hall, яка мала петльове планування. Для її оздоблення компанія найняла іспанського спеціаліста Рафаеля Гуаставіно, який вимостив територію арками й плитками. З розвитком мережі конфігурація станції виявилась не надто зручною, однак вона стала одним з перших прикладів культурної цінності метро.
Якщо спершу Нью-Йоркський метрополітен пропонував своїм пасажирам культурний простір, то у найтемніші часи все сталось навпаки. А мова йде про занепад системи підземного транспорту у 1970-х. Тоді цьому сприяло декілька факторів – економічна криза, інфраструктурне старіння, підвищення вартості проїзду і т.д. Метро почало асоціюватись з брудним та небезпечним місцем. Проте така атмосфера змусила висловлюватись пасажирів, які це робили за допомогою мистецтва. 1970-1980-ті роки – це час поширення культури графіті та хіп-хопу на станціях. Спершу графіті були лише невеликими підписами мешканців міста по дорозі до їхнього пункту призначення. Однак згодом це перетворилось на мистецтво, яким захоплювались художники. Малюнки ставали дедалі вигадливішими й займали все більше простору вагонів. Найвизначнішими майстрами графіті були Річард Мірандо, Донді Вайт, Лонні Вуд та ін. А от такі митці як Кіт Гарінг та Жан-Мішель Баскія змогли перетворити вуличне мистецтво на впізнавані картини, які виставлялись у галереях.
Нова культурна епоха настала в історії метро, коли мистецтво перестало бути підпільним заняттям. Так, у 1980-х роках почала діяти програма MTA Arts & Designs. А її суть полягала в розвитку різних форм мистецтва у метрополітені. Вона охопила музику, фотографію, поезію, цифрове та інші форми мистецьких робіт. Комісія розглядає портфоліо як досвідчених артистів, так і початківців, які можуть представити власні твори на різних станціях. Окрім цього багато творчих людей втілюють власні проєкти, які рекламують у соцмережах. Зараз культурне життя метро у Нью-Йорку як ніколи багатогранне.
Нью-Йоркське метро в кіно та масовій культурі
Нью-Йоркське метро стало не лише популярною транспортною мережею, але й відомою туристичною локацією та героєм багатьох фільмів. У його вагонах та на станціях, здається, знімались всі жанри – від романтичних фільмів до трилерів й жахів. Проте найперша картина все ж була саме про роботу метрополітену й вийшла вона через рік після відкриття підземної системи – у 1905 році. Короткометражка під назвою Interior New York Subway демонструвала шлях від Юніон-сквер до Гранд-Сентрал. Саме тоді Нью-Йоркське метро вперше, проте не востаннє з’явилось на великому екрані. Хоч робота метро всюди є однаковою, проте Нью-Йорк щороку приваблює безліч туристів, які прагнуть відвідати його станції. Тож міська підземна мережа вже давно вважається знаковим туристичним місцем. Тут блогери фільмують свій контент, ютубери створюють тревел-відео, тіктокери вигадують челенджі, а звичайні люди шукають локації з відомих фільмів. Та й просто поїздка у метро Нью-Йорка є одним з досвідів, які намагаються прожити гості міста.
Відколи відкрилась перша станція метро Нью-Йорка, відтоді мережу використовують як локацію для фільмів. За допомогою різних стрічок можна прослідкувати хронологію змін метрополітену. У 1970-х метро вважалось небезпечним місцем й у ньому проходило знімання відповідних фільмів. Найвідомішими роботами того часу є The Warriors, Death Wish, Bananas та інші. Наступне десятиліття якнайкраще показало культуру хіп-хопу у метрополітені та на екрані. Тоді вийшла культова стрічка Beat Street, яка познайомила глядачів з атмосферою Нью-Йоркського метро. Коли ж метрополітен повернув собі колишню славу, то його локації почали використовувати у фентезі, романтичних комедіях, бойовиках й інших фільмах. Тоді режисери намагались передати не стільки локації підземного транспорту, як його вайб. Саме так метро Нью-Йорка перестало бути лише транспортною системою й перетворилось на невіддільну частину культурного образу міста.
